Бурба Олександр Адольфович
Олекса́ндр Адо́льфович Бу́рба (нар. 6 серпня 1918, Єнакієве, Катеринославська губернія, Українська держава — пом. 5 жовтня 1984, Оренбург, РРФСР, СРСР) — організатор промисловості та освіти, вчений у галузі хімічної і металургійної технологій, кандидат технічних наук (1968), професор (1980), директор Мідногорського мідно-сірчаного комбінату (1954—1971), перший ректор Оренбурзького політехнічного інституту (1971—1983). Почесний громадянин міста Мідногорська Оренбурзької області (1979).[2] БіографіяДонбасНародився в родині вихідця з Литви Адольфа Боніфаціевіча Бурба, вагаря залізничної станції Єнакієве, нагородженого від імені царя срібним годинником «Найкращому вагарю Росії». Працював викладачем креслення в середній школі міста Єнакієве (в 1928—1935 рр. — Риково) одночасно з навчанням в старших класах тієї ж школи (1934—1936). ДонУ 1936 р. вступив в Ростовський державний університет на хімічний факультет, який закінчив у 1941 р. Будучи студентом, працював у 1937—1939 рр. викладачем хімії на курсах майстрів соціалістичної праці в Ростові-на-Дону, а з 1940 р. — молодшим науковим співробітником Гідрохімічного інституту АН СРСР[3] в Новочеркаську Ростовської області. ОренбуржжяУ зв'язку з початком Німецько-радянської війни був направлений на підприємство оборонного значення в місто Мідногорськ Чкаловскої (нині Оренбурзької) області. У 1941—1971 рр. — на Мідногорському мідно-сірчаному комбінаті (ММСК): старший інженер дослідного відділу, начальник хімічного цеху, начальник виробничо-технічного відділу. Одночасно, у 1942—1945 рр. викладав в ремісничому училищі і був керівником виробничої практики студентів Уральського політехнічного інституту. У 1954—1971 рр. — директор ММСК. У 1968 р. отримав науковий ступінь кандидата технічних наук після захисту в Інституті металургії ім. О. О. Байкова АН СРСР дисертації з закритою тематикою (промислова технологія отримання германію). У той час виробництво германію було засекречено. Тому робота О. А. Бурба ніколи не була опублікована в повному вигляді. Науковий консультант дисертації — член-кореспондент АН СРСР Д. М. Чижиков.  У 1971 р. призначений ректором новоствореного Оренбурзького політехнічного інституту. Був головою Ради ректорів вищих навчальних закладів Оренбурзької області. У 1980 р. Вища атестаційна комісія надала йому вчене звання професора по кафедрі хімії. З жовтня 1983 р., після досягнення граничного для керівника організації віку (65 років), працював завідувачем кафедрою хімії Оренбурзького політехнічного інституту.[4] Похований у місті Мідногорськ Оренбурзької області на кладовищі у гори Маяк. Технологічні розробки  О. А. Бурба отримав 29 авторських свідоцтва на винаходи в галузі промислових технологій. Його науково-технічні дослідження та промислові впровадження були про технології очищення сірки від домішок, виробництва сірчаної кислоти, металургії кольорових, в тому числі і рідкісних, металів (міді, германію, свинцю, селену та ін.), порошкової металургії, очищення та утилізації відходів хімічних комбінатів, охороні навколишнього середовища. Розділова плавкаУ 1941—1942 рр. він був одним з провідних розробників технології розділової плавки, що дозволила одночасно виплавляти і мідь, і нікель у ватержакетних печах на Мідногорському мідно-сірчаному комбінаті (ММСК) замість виплавки тільки міді, що було революційним кроком у вітчизняній металургії кольорових металів.[5] Виробництво германіюУ 1956—1960 рр. на ММСК під керівництвом О. А. Бурба і при його визначальній ролі була розроблена і впроваджена у виробництво хіміко-металургійна технологія комплексної переробки пилу мідеплавильного виробництва і зол від спалювання енергетичного вугілля з витяганням германію та інших рідкісних металів. Пуск промислового цеху переробки пилу на ММСК відносять до найбільших впровадженням у кольоровій металургії XX століття.[6] Цей цех давав щорічно більше мільйона рублів прибутку.[7] Вперше в СРСР був налагоджений в промисловому масштабі випуск концентрату германію з металургійних пилу і зол вугілля, що дозволило повністю відмовитися від імпорту цього напівпровідникового металу, який потрібний для електронної промисловості. У 1962 р. з ініціативи та за участю О. А. Бурба аналогічне виробництво було створено на Ангренському хіміко-металургійному заводі (АХМЗ)[8][9] в місті Ангрен в Узбекистані (нині підприємство «Ангрененергоцветмет»). Після цього СРСР утримував світове лідерство з виробництва германію, збільшивши випуск металу настільки, що до 40 % виробництва йшло на експорт.[10] Після розпаду СРСР, аж до початку 2010-х рр. ММСК залишався єдиним виробником германієвого концентрату в Росії.[11] Нагороди
Медалі Всесоюзної сільськогосподарської виставки — ВСХВ та Виставки досягнень народного господарства СРСР — ВДНХ. Почесна грамота Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва (1978). Подячна грамота Всесоюзного товариства «Знання» (1978). Почесний знак Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту — ДОСААФ. Занесений в «Книгу Пошани» Оренбурзького державного університету (25 січня 1996). Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
