Бурдонський Олександр Васильович

Бурдонський Олександр Васильович
Ім'я при народженні	рос. Александр Васильевич Сталин
Народився	14 жовтня 1941(1941-10-14) Самара
Помер	24 травня 2017(2017-05-24) (75 років) Москва, Росія  ·злоякісна пухлина[1]
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	режисер
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Знання мов	російська
Заклад	ЦАТРА
Роки активності	з 1972
Батько	Сталін Василь Йосипович
Мати	Бурдонська Галина Олександрівна
Нагороди

Олександр Васильович Бурдонський (14 жовтня 1941, Куйбишев, РРФСР, СССР — 24 травня 2017, Москва, Росія) — радянський і російський режисер-постановник Центрального академічного театру російської армії. Народний артист Російської Федерації.

Старший син генерал-лейтенанта авіації Василя Сталіна, онук радянського диктатора Йосипа Сталіна.

Народився 14 жовтня 1941 року в Куйбишеві в сім'ї Василя Сталіна і Галини Бурдонської.

Закінчив Калінінське суворовське училище і режисерський факультет ГІТІСу. Так само вступив на акторський курс студії при театрі «Современник» до Олега Єфремова.

Після закінчення ГІТІСу в 1971 Бурдонського запрошує грати шекспірівського Ромео Анатолій Ефрос в Московському драматичному театрі на Малій Бронній. Через три місяці Марія Кнебель кличе в Театрі російської армії ставити спектакль «Той, хто отримує ляпаса» Леоніда Андрєєва, в якому зіграли Андрій Попов і Володимир Зельдін. Після здійснення цієї постановки в 1972 році головний режисер ЦТСА Андрій Олексійович Попов запропонував Олександру Бурдонському залишитися в театрі.

Протягом десяти років разом з Еліною Бистрицької викладав в ГІТІСі.

Перший з нащадків Сталіна опублікував результати дослідження своєї Y-ДНК.

Помер вночі 24 травня 2017 року на 76-му році життя від проблем з серцем в госпіталі в Москві^[2]. Прощання пройде 26 травня в Театрі російської армії^[3][4].

Прощальна церемонія відбулася 26 травня. Тіло було кремоване в крематорії Миколо-Архангельського кладовища Москви.^[5]

• Дружина — Дале Тумалявичуте, яка працювала головним режисером Молодіжного театру^[6]. Овдовів, дітей не мав^[7].

• «Той, хто отримує ляпаса»
• «Дама з камеліями»
• «Сніги впали»
• «Сад»
• «Орфей спускається в пекло»
• «Васса Желєзнова»
• «Ваша сестра і полонянка»
• «Мандат»
• «Умови диктує леді»
• «Останній палко закоханий»
• «Британіка»
• «Дерева вмирають стоячи»
• «Дует для солістки»
• «Шаради Бродвею»
• «Арфа вітання»
• «Запрошення в замок»
• «Дуель королеви»
• «Срібні дзвіночки»
• «Та, яку не чекають …»
• «Чайка»
• «Гра на клавішах душі» за п'єсою «Лів Штайн» Н. Харатішвілі
• «З тобою і без тебе»
• «Цей божевільний Платонов» за п'єсою «Безбатченківщина» А. П. Чехова

• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1985)
• Народний артист Російської Федерації (1996)^[8]

• Біографія на сайті Театра [Архівовано 2 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті Хронос [Архівовано 30 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Олександр Бурдонський на сайті журналу Юрія Кувалдіна «Наша вулиця» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Онук Йосипа Сталіна Олександр Бурдонський: «Дід був настоящим тіраном…» [Архівовано 30 травня 2017 у Wayback Machine.]