Бушра аль-Мактарі
Бушра аль-Мактарі (араб. بشرى المقطري; нар. 1979, Таїз) — єменська письменниця й активістка. Знана як лідерка антиурядових протестів у своєму рідному місті Таїз під час революції 2011 року. Як письменниця найбільш знана за романами «За сонцем» (2012) і документальною роботою (2018) «Що ви залишили позаду: голоси з країни забутої війни». Молодість й освітаНародилася 1979 року в Таїзі, Ємен[3][4]. Частину свого дитинства провела в Саудівській Аравії, де її батько працював на будівництві[5][6][7]. 1990 року покинути країну як і мільйон інших єменців через зростання напруженості між двома державами[5]. Вивчала історію в Таїзському університеті, який закінчив зі ступенем бакалавра[4][8]. Кар'єра й активізмЯк письменниця зосереджується на революції в Ємені та лівій політиці в країні[8]. Її вважають унікальним сучасним жіночим голосом у консервативному суспільстві Ємену[5]. У відповідь на таку діяльність у січні 2012 року єменські священнослужителі випустили фетву проти неї та закликали відлучити від церкви[5][9][10]. Супротивники погрожували їй в Інтернеті та влаштовували протести біля її будинку[9]. 2003 року опублікувала першу книгу, збірку прози «Найвіддаленіші межі болю»[3]. Авторка статей для арабських й англомовних видань, зокрема «The New Arab» і «Нью-Йорк таймс»[3][5][8]. 2011 року, висвітлюючи акцію протесту як позаштатний репортер «Mareb Press», постраждала від гранати[11]. 2011 року очолила антиурядові протести у період революції у Ємені[5][12]. «Нью-Йорк таймс» назвала її «одним із перших і найбезстрашніших лідерів руху»[13]. Зокрема, вона допомогла очолити протест «Марш за життя» який проходив від Таїза до Сани[4][5]. 2012 року вийшов друком її перший роман «За сонцем»[3][8]. Книга присвячена темі насильницьких зникнень у Ємені[5][6]. Наступного року обрана учасником Міжнародної премії арабської художньої літератури Nadwa[3][7][14] й здобула нагороду Франсуази Жиру за захист прав і свобод[8][15]. 2015 року вийшла наступна книга «Південний Ємен під лівими», написана у співавторстві з Фаввазом Трабулсі, де детально розповідається про історію Єменської соціалістичної партії[5][8][15][16]. 2018 року вийшла її книга «What You Have Left Behind: Voices from the Land of the Forgotted War», схарактеризована як «пристрасна необроблена розповідь про переміщених осіб, овдовілих і сиріт, які пережили війну в Ємені»[5][8]. Публіцистична праця, яка розповідає історії 43 різних сімей, основана на її репортажах у всій країні під час громадянської війни в Ємені[6][15]. Вийшла друком англійською мовою у видавництві Fitzcarraldo[17] з перекладом Савада Хусейна, який отримав нагороду PEN Translates і потрапив у короткий список премії Banipal Prize за арабський літературний переклад 2023 року[18][19][20]. 2020 року отримала нагороду Йоганна Філіпа Пальми за свободу слова та преси на честь її внеску як активістки в Ємені[8][15][21]. Працювала в Таїзському університеті[13] і заснувала у місті центр історичних досліджень[4]. Пізніше стала дослідником у Центрі стратегічних досліджень Сани[8]. Колишній член виконавчої ради Спілки письменників Ємену[3][7]. Член Центрального комітету Єменської соціалістичної партії[4]. Попри пропозиції емігрувати до Франції та Швеції живе та працює в Ємені[5]. Особисте життяПерший шлюб закінчився розлученням[13]. Пізніше вийшла заміж за Садека Алі Ганема[15]. Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
