Бєлозєрцева Катерина Наумівна
Катерина Наумівна Бєлозєрцева (12 грудня 1930, Новопокровка, Західно-Сибірський край — 7 жовтня 1989, Інкіно, Томська область) — доярка радгоспу «Інкінський» (з 1943), Герой Соціалістичної Праці (1973). Нагороджена золотою медаллю «Серп і молот», двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора. БіографіяСелянський рід Бєлозєрцевих жив у XIX столітті в селі Ново-Покровка і в сусідньому селі Ніколаєвське Верх-Ануйської волості Бійського повіту Томської губернії (нині, з 1924 року це територія Бистроістоцького району Алтайського краю). У 1930 року в селі Новопокровка в сім'ї селянина Наума Бєлозєрцева народилася донька Катерина. Однак у цей час у країні почалася політика розселянювання та колективізації, і багато верхануйських Бєлозєрцевих в 1932 році були розкуркулені (позбавлені всієї наявної в сім'ях власності) і вислані в Наримський край на спецпоселення у відання Колпашевської спецкомендатури. Деяких з них в 1937 і 1938 в Колпашевському районі знову заарештували в нову хвилю масових сталінських репресій і розстріляли[1]. З дворічного віку, дівчинка виявилася в числі репресованих, не дочекавшись офіційної реабілітації при житті: діти розкуркулених і засланих, в тому числі ті, хто народжувався вже на місці заслання сім'ї, вважалися такими самими засудженими, як і їх батьки. Родичі згадували, що «...вертлява, кмітлива Катерина швидко вникала в усі побутові справи, була доброю помічницею для мами і турботливою подружкою для своїх сестер»[2]. Не дивлячись на нелегке життя сім'ї, Катерина Бєлозєрцева зуміла закінчити 7 класів неповної середньої школи на своїй малій Батьківщині — у селі Інкіно. У роки війни 13-річна Катерина йде в 1943 році (у віці 13 років) працювати дояркою в місцевий колгосп імені Свердлова (наприкінці XX століття був відомий як радгосп «Інкінський»). Працювала на фермі на сусідній з селом займанщиною Пасєка, у роботі намагалася не відставати від дорослих. Займанщина зустріла Катерину холодними, малопристосованими дворами та холодним житлом. У холодні зимові дні Катерину оточували різношерсті корови з сивиною інею, жовтуваті нарости і бурульки молока на подойниках, і напалена буржуйка в хатинці. На піклуванні юної колгоспниці виявилося близько двох десятків корів. Перший час було особливо важко (доїти доводилося виключно вручну), але допомогли наставниці і соратниці — Марія Колесникова, Зінаїда Кокоріна, Ганна Сейвальд, Таїсія Корольова та інші. Катерина впоралася з роботою, втягнулася в побут і турботи доярки. Після війни за офіційними документами вона не отримала статус трудівника тилу і, як член сім'ї репресованих, не була нагороджена медаллю «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни», яку отримали всі «благонадійні» колгоспники.
У рік святкування 100-річного ювілею В. І. Леніна Катерина Бєлозєрцева нагороджена ленінською медаллю (1970). Досвід і знання як підвищити продуктивність дійних корів дозволили К. Бєлозєрцевій раз за разом покращувати показники праці, перемагати в соціалістичному змаганні з колегами з інших районів Томської області. Її особисте змагання з передовою дояркою радгоспу «Жовтень» Томського району М.С. Вікуловою широко висвітлювалося обласною партійною пресою. Особливо високі показники, видатні для Томської області підсумки по надоях в 1972 і 1973 роках, стали основою широкого обговорння перемоги у соціалістичному змаганні кращих доярів регіону. Успіху сприяла плідна співпрацю з науковцями Наримської державної селекційної станції. При цьому К.Н. Бєлозєрцева охоче займалася наставництвом і передавала свій досвід новим молодим дояркам. У роки 9-ї п'ятирічки (1971-1975 рр.) нею підготовлено більше 15 молодих доярок. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 вересня 1973 року, за великі успіхи, досягнуті у Всесоюзному соціалістичному змаганні і виявлену трудову доблесть у виконанні прийнятих зобов'язань по збільшенню виробництва і заготівель продуктів тваринництва у зимовий період 1972-1973 рр., Бєлозєрцвій Катерині Наумівні, доярці радгоспу «Інкінський» (Томська область) присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням (другого) ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». З середини 1970-х рр. працювала бригадиром доярів Інкінської молочно-товарної ферми на займанщині «Пасєка». У 1980-х рр. обиралася членом Колпашевського міськкому КПРС. За досягнення високих показників у Всеросійському соціалістичному змаганні в 1981 році Катерина Бєлозєрцева нагороджена «Зоряним вимпелом імені Ю.О. Гагаріна», заснованим Загоном космонавтів СРСР. Прославлені космонавти особисто прибули в Томську область для вручення вимпела Катерині Бєлозєрцевій. Високий соціальний статус Героя Соціалістичної Праці, депутата сільради, члена міськкому партії зобов'язували вникати у справи простих людей, вирішувати їх нагальні проблеми, займатися побутовим і соціальним розвитком Інкіно і інкінської ферми Пасєка, а також проблемами Колпашевського району. При цьому вона продовжувала бути членом елітного клубу доярок Томської області і наставником для молоді. В 1970-ті роки з нею неодноразово зустрічався керівник Томської області, перший секретар Томського ОК КПРС Єгор Лігачов, цікавився буднями і побутом томських доярок і можливістю поширення їх передового досвіду[3]. Катерина Наумівна Бєлозєрцева раптово померла 7 жовтня 1989 року на 59-му році життя. Поховано з почестями на цвинтарі села Інкіно. Її син, Анатолій Бєлозєрцев, за доблесну працю в агропромисловому комплексі в 1980 роки також був удостоєний державної нагороди: ордени «Знак Пошани». Нагороди
Пам'ять
Нагорода Томської області імені К. Н. Бєлозєрцевої23 вересня 2016 року[7] губернатор Томської області заснував премію (з врученням нагрудного знака відзнаки лауреатів) «За найвищий середньорічний надій на фуражну корову імені К. Н. Бєлозєрцвої», яка вручається дояркам за ударну працю в машинному доїнні, будь-якої агрофірми Томського регіону. Розмір премії в цінах 2016 року склав 50 тисяч рублів[8]. 28 вересня 2016 року зображення нагрудного знака представлено на сайті Департаменту соціального захисту (Адміністрація Томської області)[9]. Перше нагородження відбулося 29 березня 2017 року в рамках V Томського обласного сільського сходу — була нагороджена Тетяна Аввакумова, оператор машинного доїння ЗАТ «Дубровське» з Кожевниковського району, яка пропрацювала дояркою чверть століття. Середній надій рекордсменки на одну фуражну корову в 2016 році склав 8 845 кілограмів (в середньому по області — 5 423 кг)[10]. Література
Посилання
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
.JPG){kind=link}
.JPG){kind=link}