Бєлохвостик Зоя Валентинівна

Бєлохвостик Зоя Валентинівна
біл. Зоя Валянцінаўна Белахвосцік
Народилася	26 жовтня 1959(1959-10-26)[1] (65 років)  Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Громадянство	Білорусь  СРСР
Діяльність	акторка
Alma mater	Білоруська державна академія мистецтв
Заклад	Білоруська державна академія мистецтв
Роки діяльності	1977 — тепер. час
У шлюбі з	Олександр Гарцуєв[2]
Діти	Валентина Гарцуєваd
Батьки	Валентин Бєлохвостик  Ольга Глєбоваd
IMDb	nm3362551
Нагороди та премії
Нагрудний знак «За вклад у розвиток культури Білорусі»d

Зо́я Валентині́вна Бєлохво́стик (нар. 26 жовтня 1959(1959-10-26) , Мінськ ) — радянська і білоруська акторка театру й кіно. Народна артистка Білорусі (2018) та Заслужена артистка Автономної республіки Крим. У вісімнадцятирічному віці, по закінченню театрально-мистецького інституту, стала працювати у Національному академічному театрі імені Янки Купали. Її першою роллю, яку Бєлохвостик виконувала до 41 року, була Павлінка, героїня однойменної п'єси^[be-tarask] Янки Купали. Зіграла у понад 55 спектаклях, працювала на радіо. Викладала на катедрі акторської майстерности театрального факультету Білоруської державної академії мистецтв.

Здобула освіту у Білоруському театрально-мистецькому інституті, закінчивши його 1982 року за спеціальністю «акторка драми й кіно»^[3]. Коли Бєлохвостик навчалася на четвертому курсі, їй уперше запропонували зіграти роль Павлінки, яку вона періодично виконувала до 2000 року. Через цю роль акторці довелося відпустити довге волосся^[4]. 1982 року Бєлохвостик стала працювати у Національному академічному театрі імені Янки Купали^[5].

13 серпня 2020 року, під час демаршу білоруського народу проти режиму Лукашенка, Бєлохвостик та інші члени колективу театру Купали висунули вимогу припинити жорсткий розгін демонстрацій та провести чесний перелік голосів на президентських виборах. 26 серпня, унаслідок силуваного звільнення директора театру Павла Латушка, Бєлохвостик, разом з іншими колегами, звільнилася на знак протесту^[6].

2 жовтня Зою Бєлохвостик звільнили з Білоруської державної академії мистецтв, де викладала акторську майстерність^[7].

Батько Зої — актор Валентин Бєлохвостик, матір — концертмейстер Ольга Глєбова. Зоя Бєлохвостик є онукою білоруського актора Гліба Глєбова. Перебуває у шлюбі з театральним режисером Олександром Гарцуєвим.

• Життя Карицина
• Івонна, принцеса Бургундії
• Ідилія
• Кривава Мері
• Павич
• Пити, співати, плакати
• С.В.
• Смак яблука
• Місцеві

• 2010 «Смертельна боротьба»
• 2010 «Любов до життя» (знятий) — головна роль
• 2009 «Суд» — Лідія Павлівна, мати Андрія, «Свідок»
• 2009 «Журавлі» - Лариса Миронова, смерть загиблого Сергія Миронова, серія «Номер смерти»
• 2008 «Зграя»
• 2007 «Чародій і Румба» — медсестра
• 2007 «Майор вітрів» — суддя
• 2005 «Людина війни»
• 2002 «Каменська-2» — керівниця
• 2002 «Ігри для чоловіків»
• 1992 «Вальс золотих телят» — стюардеса
• 1988 «Приват» (фільм-вистава) — Марія
• 1987 «Одружись - не сумуй» (кіноперформанс) — Зоська
• 1985 «Куди йдеш, солдате?» — епізод