Бєліков Михайло Олександрович
Миха́йло Олекса́ндрович Бє́ліков (28 лютого 1940, Харків, Українська РСР — 27 березня 2012, Київ, Україна[2]) — радянський український кінорежисер, сценарист, кінооператор. Лауреат ряду премій та звань: Республіканська премія ЛКСМУ ім. М. Островського (1982), Національна премія України ім. Тараса Шевченка (1986), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988), Народний артист України (2000) тощо.[3] БіографіяНародився 28 лютого 1940 року у Харкові. У 1959-1963 роках навчався та закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії у м. Москва (майстерня Б. Волчека). Того ж року почав працювати на Київській кіностудії ім. О. Довженка. У 1972–1973 роках навчався та закінчив Вищі курси режисерів і сценаристів у Москві (майстерня Г. Данелії).[4][5] З 1987 року — перший секретар правління, з 1996 по 2005 рік — Голова Спілки кінематографістів України (усього очолював спілку 19 років). Був одним із засновників Національної академії мистецтв України, а у 1997 році став дійсним членом Національної академії мистецтв України. Обирався народним депутатом Верховної Ради СРСР у ? році.[5] Помер М. О. Бєліков 27 березня 2012 року;[6][7] похований на кладовищі смт. Козин. РодинаДружина — Тетяна, син — Сашко; хрещеним батьком сина Михайла Бєлікова Сашка був Сергій Параджанов.[8] ФільмиОператор
Режисер
Сценарист
Ролі в кіно
Нагороди
Джерела та примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia