Бєліченко Юрій Вікторович
Юрій Вікторович Бєліченко (нар.. 1966, Полтавська область) — радянський льотчик, капітан Військово-повітряних сил СРСР. У період першої карабаської війни був льотчиком за наймом у складі ВПС Азербайджану[1]. БіографіяВіктор Бєліченко народився 1966 року на Полтавщині. У 1987 році закінчив вище льотне військове училище у Воронежі. Того ж року був направлений служити до Азербайджанської РСР. Службу проходив у складі 82-го винищувального авіаційного полку 19-ї армії ППО Закавказького військового округу. П'ять років охороняв повітряні кордони з Туреччиною та Іраном на літаках МіГ-21, МіГ-25. У квітні 1992 року авіаполк, де служив капітан ВПС СРСР Бєліченко, було розформовано. З проголошенням незалежності Азербайджаном Бєліченком запропонували укласти контракт в усній формі, здійснювати бойові вильоти на азербайджанських літаках у Нагірний Карабах, пообіцявши зарплату в 5000 доларів місяць і квартиру[1][2][3]. Однак навіть першої зарплати, за словами Бєліченка, він не дочекався[1]. Станом на 1992 рік одружений; сім'я, включаючи сина та доньку, жили в Києві[1]. Участь у першій карабаській війніНа думку найбільш інформованих спостерігачів, більшість пілотів у лавах ВПС Азербайджану складали найманці, оскільки у самого Азербайджану було дуже мало пілотів, здатних керувати бойовими літаками[2][3]. Більшість азербайджанських повітряних атак на вірменські міста Нагірного Карабаху, за зізнаннями Бєліченка, були не цілеспрямованими і призначалися для того, щоб деморалізувати громадянське населення[1]. Такі напади на цивільне населення та цивільні об'єкти забороняються міжнародним правом[2]. В ході боїв у Мардакертському районі 20 серпня 1992 зенітним вогнем МіГ-25ПД Юрія Бєліченка збили над селом Мегмана[1][2]. Пілот благополучно катапультувався і потрапив у полон, після чого був доставлений до міністерства безпеки Нагірного Карабаху, де його на прес-конференції для іноземних журналістів продемонстрували як приклад використання Азербайджаном найманців[3] . За свідченнями Бєліченка, після розформування частини йому не було куди податися, і він дав згоду на прохання емісарів Народного Фронту Азербайджану перегнати за помірну плату літаки з військового аеродрому в населеному пункті Насосний на військовий аеродром у Гянджі. Після цього Бєліченко було запропоновано здійснити бойові вильоти в райони, що знаходяться під контролем вірмен[3].
Усього за час перебування в лавах ВПС Азербайджану з метою бомбардування Бєліченко на літаку МіГ-25ПД здійснив 16 вильотів, на момент збиття Бєліченко все ще перебував на службі в 19-й армії Росії. Військовим трибуналом Нагірного-Карабаха був засуджений до вищої міри покарання — до страти[2], пізніше був помилований[3] . Після помилування Бєліченко, за деякими відомостями, служив начальником аеропорту в Степанакерті[4]. Згідно з одними відомостями, після помилування рішенням президента Вірменії Левона Тер-Петросяна, який відгукнувся на прохання президента України Леоніда Кучми, Бєліченка відправили на Україну[5] . Проте за словами першого надзвичайного та повноважного посла України у Вірменії Олександра Божка, одразу після звільнення зі степанакертської в'язниці Юрій Бєліченко відбув до Росії[6]. Подальша доля Бєліченка невідома. Див. такожПримітки
|
|||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
