Біб — тип плодурослин, одногніздий, утворений одним плодолистком, розкривається від вершка до основи по черевному і спинному швах. Насінин кілька або багато, прикріплені вздовж черевного шва. Характерний для рослин роду бобових.
Часто боби неправильно називають стручками. Стручок — це сухий розкривний плід, утворений двома плодолистками, розкривається по двох стулках (наприклад у зубниці бульбистої).
Боби є геліотропними рослинами, їх листя вдень повертається за сонцем, а вночі скручується і «спить» у складеному стані.
Історія
Боби є однією з найдавніших рослин, що культивуються людьми. Біб звичайний, що також називається кінським, в своєму дикому вигляді має розмір з малий ніготь, і збирався в Афганістані і передгір'ях Гімалаїв[5]. В покращеному культивованому вигляді в порівнянні з природними різновидами, боби вирощувалися в Таїланді ще на початку сьомого тисячоліття до н. е., ще до появи кераміки[6]. Також вони знайдені в місцях захоронення померлих в стародавньому Єгипті. Лише у другому тисячолітті до нашої ери культивовані великі зернові боби почали з'являтися у Егейській, Іберійській та трансальпійській Європі[7]. У Іліаді (8 століття до н. е.) є згадка про боби і нут, що кидають на молотницю[8].
↑Gorman, CF (1969). Hoabinhian: A pebble-tool complex with early plant associations in southeast Asia. Science. 163 (3868): 671—3. doi:10.1126/science.163.3868.671. PMID17742735.
↑Daniel Zohary and Maria Hopf Domestication of Plants in the Old World Oxford University Press, 2012, ISBN 0199549060, p. 114
↑«And as in some great threshing-floor go leaping From a broad pan the black-skinned beans or peas.» (Iliad xiii, 589)
