Бігунь
Бігу́нь — село в Україні, в Словечанській сільській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Кількість населення становить 1 614 осіб (2001). У 1923—2018 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради. ГеографіяУ межах села бере початок річка Бігунь[1]. Лежить на автодорозі Овруч — Кованка. Відстань до Овруча — 38 км, до найближчої залізничної станції, Велідники — 23 км[2]. НаселенняУ 1885 році кількість мешканців села — 900, дворів — 98[3]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1471 особи (745 чоловічої статі та 726 — жіночої), з яких 1425 — православної віри[4], у 1900 році — 1 410 мешканців, 208 дворів[1], у 1906 році — 1 597 осіб, дворів — 240[5], у 1923 році чисельність населення становила 2 645 осіб, кількість дворів — 383[6]. Станом на 1972 рік кількість населення становила 2 090 осіб, дворів — 501[2]. Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 821 особу, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 614 осіб[7]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
ІсторіяПоселення на території села існувало з давніх часів, документальна згадка про нього вперше трапляється у 1545 році в люстрації Овруцького замку, де зазначено, що село, поруч із сусідніми Тхорином, Листвином та Можарами входило до Каменицької волості, яка належала капітулу Віленського костьолу[9][10]. У 1581 році належало Віленській капітулі, в 1848 році — власність Черняховських[1]. Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Словечанської волості Овруцького повіту Волинської губернії[3]. В кінці 19 століття — село в Словечанській волості Овруцького повіту, біля витоків Бігунки, притоки Уборті, за 36 верст від Овруча та 6 верст від містечка Словечне, входило до словечанської православної парафії; власність Владислава Зуленського[1][11]. У 1906 році — сільце Словечанської волості (3-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 36 верст, до волосного центру, міст. Словечне, 5 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Овручі[5]. У 1923 році включене до складу новоствореної Бігунської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Словечанського району Коростенської округи; адміністративний центр ради[12]. Розміщувалося за 5 верст від районного центру, міст. Словечне[6]. На фронтах Другої світової війни воювали 700 жителів села, з них 500 чоловік загинуло, 599 — нагороджені орденами й медалями. У 1965 році на їх честь було споруджено пам'ятник[2]. 17 грудня 1942 року німецький каральний загін вдерся в с. Бігунь, і, звинувачуючи людей у допомозі партизанам, почали зганяти людей до церкви. 12 чоловік, які втікали до лісу, були розстріляні. Односельчани-німці Емілія Кичка та Шульц, що володіли німецькою мовою, зуміли зупинити розправу. Декілька чоловік розстріляли, решту погнали в с. Можари. Село спалили, згоріли всі 496 дворів, де, ще в травні 1941, проживало 2503 людини[13]. Після спалення села, бігунці, в основному, переховувались в лісових масивах на північ від села, створюючи своєрідні табори. Не рідко були випадки масового знищення таких таборів каральними експедиціями окупантів. Так було схоплено у лісі чимало бігунців і загнано в сарай у с. Побичі, де, разом із мешканцями інших сіл, їх було спалено[14]. За радянської влади в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу ім. Димитрова, котрий мав у користуванні 2510 га земель, з них 1 182 га ріллі; спеціалізувався на виробництві м'яса та вирощуванні зернових і технічних культур. В селі була середня школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт та відділення зв'язку[2]. 30 грудня 1962 року, внаслідок ліквідації Словечанського району, село, в складі сільської ради, увійшло до Овруцького району Житомирської області[12]. 23 липня 1991 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР…», село віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (третя зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС[15]. 18 січня 2018 року село включене до складу Словечанської сільської територіальної громади Овруцького району Житомирської області[16]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Коростенського району Житомирської області[17]. Відомі люди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
