Біжко Анатолій Вікторович

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	Фільм пам'яті Анатолія Біжка на YouTube / Организация Прихист, 07.01.2018

Біжко Анатолій Вікторович
Біжко Анатолій Вікторович;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	7 квітня 1995; Україна, Херсонська область, Верхній Рогачик
Смерть	1 травня 2017 (22 роки); Україна, Донецька область, Луганське; (загиблий у бою)
Поховання	Нікопол
Військова служба
Роки служби	2013—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	43 ОМПБ; 74 ОРБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Іловайськ; Бої за Донецький аеропорт; Бої на Світлодарській дузі;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Анато́лій Ві́кторович Біжко́ (нар. 7 квітня 1995(19950407), смт Верхній Рогачик, Верхньорогачицький район, Херсонська область, Україна — 1 травня 2017, смт Луганське, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — український розвідник, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився 1995 року в смт Верхній Рогачик на Херсонщині. Був третьою дитиною в родині. Коли Анатолію було 9 років, родина переїхала до Нікополя на Дніпропетровщину. З 3-го класу навчався у Нікопольській загальноосвітній школі № 24. Після 9-го класу продовжив навчання у Нікопольському професійному ліцеї № 42, який закінчив у 2013 році за спеціальністю «маляр-штукар».

У жовтні 2013 року вступив на військову службу за контрактом, яку проходив у 74-му окремому розвідувальному батальйоні, в/ч А1035, смт Черкаське, Дніпропетровська область.

З початку російської збройної агресії проти України виконував завдання на території проведення антитерористичної операції. Учасник боїв за Іловайськ та героїчної оборони Донецького аеропорту. У січні 2015-го в аеропорту загинув друг Анатолія розвідник 74 ОРБ Сергій Касьянов, вони товаришували ще з ліцею. Після проходження реабілітації в рамках волонтерського проекту «Творчої Криївки» у Карпатах^[1] повернувся на службу, 1 грудня 2016 року переведений у 53-тю бригаду. Планував влітку 2017 року вступати до військового вищого навчального закладу.

Старший солдат, снайпер розвідувального відділення розвідувального взводу 1-ї мотопіхотної роти 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот» 53-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2026, м. Сєвєродонецьк.

1 травня 2017 року, на «Світлодарській дузі», після 17:00 група українських військових потрапила під потужний обстріл поблизу смт Луганське на крайній до бойовиків позиції. Командир мотопіхотного відділення 3-ї роти молодший сержант Юрій Мальков дістав смертельне поранення, — ворожа куля перебила артерію. Йому на допомогу прийшли троє розвідників батальйону, але потрапили у засідку, почали відстрілюватись. У бою загинули сержант Сергій Смірнов і старший солдат Анатолій Біжко, третій розвідник дістав поранення і повернувся живим. Евакуювати тіла загиблих не вдалось через сильну вогневу протидію противника^[2]^[3]. Передача тіл українській стороні відбулась 6 травня біля м. Щастя, у присутності представників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ^[4]^[5].

7 травня із трьома загиблими бійцями попрощались у Дніпрі^[6]^[7]. Похований 8 травня на міському кладовищі Нікополя^[8].

Мати(Біжко Інга Костянтинівна) померла вісім місяців тому, залишились батько Віктор Біжко, сестра та двоє братів.

Нагороди та відзнаки

Указом Президента України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[9].
Указом Президента України від 8 травня 2015 року нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (за оборону ДАП).
Нагрудний знак «За зразкову службу» (відзнака Міноборони).
Нагрудний знак «Учасник АТО» (відзнака НГШ).