Біла гарячка
Алкогольний делірій (лат. delirium tremens, від лат. delirium — маячення‚ та лат. tremere — тремтіти;більше відомий під народними назвами «біла гарячка», «білочка», «білка») — делірій, який спричинює алкогольний абстинентний синдром, розлад свідомості, який здебільшого розвивається після припинення зловживання алкоголем, в стані абстиненції або на висоті запою[1]. Триває протягом двох-трьох днів[2]. Фізичні ефекти можуть включати тремтіння, озноб, нерегулярне серцебиття і пітливість[3]. У людей також можуть бути галюцинації[2]. Іноді дуже висока температура тіла або судоми можуть привести до смерті[2]. ПередумовиРозвивається на ґрунті тривалого зловживання алкоголем. Виникненню його також сприяють інфекційні захворювання, фізичні та психічні травми. Захворюванню передує пригнічений настрій, розлад сну. Причиною інтоксикаційного делірію є різке припинення прийому транквілізаторів класу барбітуратів або бензодіазепінів людиною з відносно сильною залежністю від них. Оскільки основні фармакологічні та фізіологічні ефекти цих транквілізаторів обумовлені зрушеннями хімічної і передавальної соматичної системи ГАМК, тієї ж нейротрансмітерної системи, на яку впливає алкоголь, делірій може виникати при різкому зниженні дозування у людей із сильною залежністю. Ці делірії багато в чому схожі з тим, які породжує алкоголь, як і супутній абстинентний синдром, проявом якого вони є. Це основна причина, по якій бензодіазепіни є настільки ефективним засобом лікування делірія, незважаючи на те, що в багатьох випадках вони також є їхньою причиною. Оскільки етанол, барбітурати та бензодіазепіни, діють як позитивні аллостеричні модулятори на ГАМК-рецептори, головний мозок людини, прагнучи вирівняти незбалансовану хімічну систему, спричинює різке припинення вироблення ендогенної ГАМК. Це зниження стає все більш помітним у міру посилення залежності й збільшення доз, необхідних для виникнення інтоксикації. Крім седативних властивостей, ГАМК є надзвичайно важливим регулюючим нейротрансмітером, який контролює частоту серцевих скорочень, кров'яний тиск, поріг судом і безліч інших важливих вегетативних нервових підсистем. Основні порушення і перебігХарактерні деліріозне порушення свідомості, афект тривоги, страх та рухове збудження. Спостерігаються й соматичні розлади — тахікардія, артеріальна гіпертензія, пітливість, диспепсія, загальний тремор, гарячка, іноді інтоксикаційного характеру діарея. Біла гарячка перебігає зі слуховими і зоровими галюцинаціями, особливо у нічний час, руховим збудженням, маренням, безсонням. Хворі захищаються від своїх «видінь», «обираються», стягують з себе «нитки». Часто хворі бачать чортів, дрібних тварин, особливо пацюків, маленьких черв'яків, тарганів, нацистів, інопланетян тощо. Взагалі характер галюцинацій залежить від переважаючих жахів у суспільстві на певних етапах розвитку. Через це нині жахаюча символіка часів II світової війни або жахи пекла зустрічаються рідше, тоді як збільшилися галюцинації іншопланетної символіки. Часто галюцинації супроводжуються мікопсіями — розладами зору, при якому розміри видимих хворим предметів, виглядають менше, ніж насправді. Перебіг захворювання гострий, триває декілька днів та закінчується або виходом з делірію, або смертю за наявності вираженої серцево-судинної недостатності. ЛікуванняХворі підлягають госпіталізації у психіатричну лікарню, де повинні знаходитися під цілодобовим наглядом. Основне лікування — детоксикація, снодійні засоби. Якщо після видужання хворий знову зловживає спиртними напоями, біла гарячка може повторитися. Можливе лікування бензодіазепінами. Для запобігання смерті можуть знадобитися високі дози[4]. Їхня кількість залежить від симптомів. Зазвичай людину заспокоюють бензодіазепінами, такими як діазепам, лоразепам, хлордіазепоксид або оксазепам. Див. такожПримітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
