Білик Василь Данилович

Білик Василь Данилович
Народився	14 січня 1923(1923-01-14)  Вапнярки, Томашпільський район, Україна
Помер	12 лютого 2006(2006-02-12) (83 роки)  Вінниця, Україна
Alma mater	Вінницький національ­ний медичний універ­ситет ім. М. І. Пирогова
Посада	ректор

Білик Василь Данилович (14 січня 1923, селище Вапнярка Томашпільського р-ну Вінницької обл. – 12 лютого 2006, Вінниця) – доктор медичних наук, професор, невролог, почесний громадянин міста Вінниці (1998), ректор Вінницького державного медичного інституту ім. М. І. Пирогова (1974–1988).

У 1940–1941 рр. В. Д. Білик навчався у Київському медичному інституті. Під час Другої світової війни будучи у званні лейтенанта займався підготовкою офіцерських кадрів для фронту.^[1] У травні 1946 р. після звільнення в запас продовжив навчання вже у Вінницькому медичному інституті, який закінчив у 1950 р.^[2]

У 1950–1951 рр. навчався в клінічній ординатурі на кафедрі нервових хвороб. Працював у неврологічній клініці на базі Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О. І. Ющенка.

У 1951–1966 рр. – асистент кафедри нервових хвороб. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Материалы к патофизиологии и лечению малой хореи».^[3]

У 1971 р. Василь Данилович був призначений на посаду проректора з навчальної роботи. У 1973 р. захистив докторську дисертацію на тему «Вопросы клиники, патофизиологии и лечения экстрапирамидных гиперкинезов» і того ж року в січні йому було присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук, а у жовтні – звання професора.

У 1974–1988 рр. В. Д. Білик очолював Вінницький державний медичний інститут ім. М. І. Пирогова. Під його керівництвом: інститут набув статусу 1-ї категорії; було відкрито наукову лабораторію з вивчення лікувальних якостей радонових вод курорту в м. Хмільник на Вінниччині; створено два нових факультети: удосконалення лікарів та його філії на базі лікувально-профілактичних закладів у м. Хмельницький і підготовчий факультет для навчання іноземних громадян; було збудовано 3 студентські гуртожитки, студентська їдальня на 250 місць та аудиторний корпус на території обласної лікарні.^[4]

З 1977 р. В. Д. Білик, певний час, поєднував обов’язки ректора з обов’язками завідувача кафедри нервових хвороб. З 1988 по 2005 роки повністю присвятив себе роботі на кафедрі, в клініці нервових хвороб.^[1]

Василь Данилович очолював Вінницьке обласне наукове товариство неврологів, психіатрів і наркологів. Він був Почесним членом науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України; членом редакційної колегії журналів «Врачебное дело» і «Вісник Вінницького державного медичного університету». У 1992 р. обраний академіком Міжнародної академії інтегративної антропології. Неодноразово обирався депутатом Вінницької міської та обласної рад^[5].

В. Д. Білик автор близько 80 наукових праць з невропатології. Напрямками його наукової діяльності були: нейроінфекційні захворювання, хвороби екстрапірамідної системи, клінічна епідеміологія нервових хвороб, клініко-епідеміологічна характеристика екстрапірамідної патології в Подільському регіоні України.

Йому присвоїли звання «Заслужений працівник вищої школи УРСР» (1979) і «Відмінник охорони здоров’я» (1971), нагородили орденами Трудового Червоного Прапора (1976), Дружби Народів (1981) та багатьма медалями, численними грамотами і подяками.

У 1983 р. В. Д. Білик удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР в галузі науки і техніки за «Створення Музею медицини Української РСР, відновлення Музею-садиби М. І. Пирогова, використання їх для широкої пропаганди досягнень вітчизняної медичної науки і практики охорони здоров’я».^[6]

За значний особистий внесок у розвиток медичної науки та охорони здоров’я в місті, підготовку висококваліфікованих медичних кадрів, активну участь у громадському житті в 1998 р. Василь Данилович був удостоєний звання «Почесний громадянин м. Вінниці».^[7][8]

Помер Василь Данилович Білик 12 лютого 2006 р. у Вінниці.^[9]

19 червня 2015 р. на фасаді морфологічного корпусу Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова було відкрито меморіальну дошку пам’яті Василя Даниловича Білика.^[10]

• Барський М. Вечір пам’яті почесного громадянина Вінниці Василя Білика / М. Барський // Вінниц. газ. – 2013. – 8 лют. (№ 13). – С. 12.
• Мої літа – моє багатство : Василю Даниловичу Білику – 80 // Медицина Вінниччини. – 2003. – Січ. (№ 1). – С. 3.
• Процек О. Г. Білик Василь Данилович / О. Г. Процек // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2003. – Т. 2 : Б – Біо. – С. 787.
• Ректори ВНМУ ім. М. І. Пирогова: погляд крізь час (1930–2016) : біобібліогр. покажч. / уклад. О. А. Юрчишина ; ред. Н. М. Кравчук. – Вінниця, 2016. – 60 с. – Про В. Д. Білика. С. 50–53.
• Шпаковська Ю. “В ньому поєднувались велич і простота...” : [у Вінниц. НМУ ім. М. І. Пирогова відкрито меморіальну дошку В. Д. Білику] / Ю. Шпаковська // Вінниччина. – 2015. – 24 черв. (№ 49).

1. ↑ ^{а б} Голяченко О. Василь Білик / О. Голяченко // Лікарі Вінниччини / О. Голяченко. – Тернопіль, 1999. – C. 60–63.
2. ↑ О. Г. Процек (2003). Білик Василь Данилович. Енциклопедія сучасної України. . Архів оригіналу за 15 грудня 2023. Процитовано 3 лютого 2025.
3. ↑ Основные этапы и направления деятельности Винницкого медицинского института им. Н. И. Пирогова : (материалы юбил. науч. конф. ВМИ). – Київ, 1969. – С. 122.
4. ↑ Вінницький державний медичний університет ім. М. І. Пирогова : матеріали з історії університету / під ред. В. М. Мороза. – Вінниця, 1994. – С. 8, 12.
5. ↑ За покликом розуму і серця // Вінниця – місто послідовників М. І. Пирогова : монографія. – Вінниця, 2020. – С. 389–395.
6. ↑ Створення Музею медицини Української РСР, відновлення Музею-садиби М. І. Пирогова, використання їх для широкої пропаганди досягнень вітчизняної медичної науки і практики охорони здоров’я : постанова ЦК КПУ і Ради міністрів УРСР від 13 груд. 1983 р. № 502. Комітет з державних премій України в галузі науки і техніки.
7. ↑ Федорченко Н. За покликанням розуму і серця / Н. Федорченко // Вінницький альбом. 1998 : літературно-художній альманах. – Вінниця, 1999. – С. 268–270.
8. ↑ Почесні громадяни. Почесні громадяни Вінниці.
9. ↑ Вінниця простилася зі своїм почесним громадянином – Біликом Василем Даниловичем : [некролог] // Вінниччина. – 2006. – 21 лют.
10. ↑ Шпаковська Ю. «В ньому поєднувались велич і простота...» / Ю. Шпаковська // Вінниччина. – 2015. – 24 черв.