Білих Йосип Назарович

Білих Йосип Назарович
Білих Йосип Назарович
Народження	10 жовтня 1892 ; Комарів, Олеська волость, Володимир-Волинський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Смерть	18 липня 1959 (66 років) ; Краснодар, РРФСР, СРСР
Поховання	Vsesvyatskoye cemetery, Krasnodard
Освіта	Київське вище загальновійськове командне училище
Партія	КПРС
Звання	полковник
Війни / битви	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Нагороди	;

Йосип Назарович Білих (1892—1959) — радянський військовик українського походження, заступник командира 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії 1-го гвардійського кавалерійського корпусу 1-го Українського фронту, гвардії полковник.

Життєпис

Йосип Білих народився 27 вересня (10 жовтня) 1892 року в селі Комарів нині Туринського району Волинської області в селянській родині. Українець. Закінчив сільську школу. Працював у рідному селі.

У Червоної гвардії з 15 листопада 1917^[1]. У Червоній Армії з 20 квітня 1918 року. Учасник Першої світової і громадянської воєн. Член РКП (б) / ВКП (б) / КПРС з 1920 року.

У 1926 році Йосип Білихзакінчив Київську об'єднану військову школу, а в 1933 році — курси удосконалення командного складу. Учасник Внімецько-радянськоївійни з червня 1941 року.

Був заступником командира 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії (1-й гвардійський кавалерійський корпус, 1-й Український фронт). Він гвардії полковник з першим ешелоном дивізії 29 січня 1945 року за вогнем ворога форсував річку Одер на північ від польського міста Ратибор (нині — Ратибор).

Після переправи, гвардії полковник Йосип Білих грамотно і вміло керував захопленням плацдарму на лівому березі Одера, чим сприяв переправі і подальшого наступу частин 1-го гвардійського кавалерійського корпусу.

Потім офіцер-кавалерист брав участь у форсуванні річки Шпре (Шпреє), і оволодінні німецьким містом Ортранд.

До 22 квітня 1945 року 2-га гвардійська кавалерійська дивізія вийшла з боями до річки Ельба в районі міста Риза, розгромивши при цьому шість ворожих батальйонів і звільнивши два концентраційних табори з радянськими військовополоненими.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань, командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії полковнику Йосипу Білиху Назаровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8761).

Після війни Йосип Білих продовжував службу в армії. У 1959 році у званні гвардії полковника пішов у відставці.

Жив у районному центрі Олександрівське Ставропольського краю. Помер 18 липня 1959 року. Похований в Краснодарі на Всесвятському кладовищі.

Нагороди

три ордени Леніна (23.09.1944, 21.02.1945, 27.06.1945^[1])
три ордени Червоного Прапора (14.03.1938, 20.09.1944, 3.11.1944)
Орден Суворова 3-го ступеня (21.11.1943)
Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (24.01.1943)
Орден Червоної Зірки (12.11.1941)
Медаль «XX років Робітничо-Селянської Червоної Армії» (28.02.1938)
Медаль «За оборону Москви» (1.05.1944)

Примітки

↑ ^а ^б Наградной лист на присвоение И. Н. Белых звания «Герой Советского Союза» от 4.05.1945 ОБД «Подвиг народа» [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.]