Мікрофлора піхви, вагінальна мікробіота або вагінальний мікробіом - це сукупність мікроорганізмів, що колонізують піхву. Вони були виявлені німецьким гінекологом Альбертом Дедерляйном[de] у 1892 році[1] і є частиною загальної мікрофлори жінки. На його честь і названі бактерії, що мешкають в нормі в піхві — палочками Дедерлейна[de][2]. Кількість та тип присутніх бактерій мають велике значення для загального стану здоров'я жінки[3].
Мікрофлора здорової людини відносяться до роду Lactobacillus[4], такі як L. crispatus, і продукована молочна кислота, як вважають [хто?], захищають від зараження патогенними видами[5].
Крім виробництва молочної кислоти та конкурентного придушення видів, лактобактерії мають й інші механізми антагонізму, що включають виробництво активних форм кисню (протимікробний засіб широкого спектру дії) та бактеріоцинів[11][12].
pH і молочна кислота
Глікоген] - це полісахарид, присутній в епітелії піхви, який метаболізується мікробіотою в молочну кислоту. Його накопичення залежить від фази менструального циклу
Низький рівень pH (кисле середовище) вважається основним механізмом, що контролює склад мікрофлори піхви. Хоча молочна кислота, що виробляється лактобактеріями, сприяє підвищенню кислотності піхви, досі не доведено, що вона є основним джерелом низького pH піхви.
При цьому лактобактерії найкраще розвиваються при pH <3,5 [13][14][15]. Нормальний рН піхви вважається нижче 4,5 в діапазоні від 3,8 до 4,4[6].
Перекис водню
Виробництво перекису водню (H2O2) — добре відомий механізм бактеріального антагонізму[16], що пригнічує зростання мікроорганізмів за допомогою прямої дії або через людську мієлопероксидазу[17]. Деякі дослідження показують, що лактобактерії, що продукують перекис водню, інактивують ВІЛ-1, вірус простого герпесу 2 типу (HSV-2), E. coli, трихомонаду вагінальну, Gardnerella vaginalis та Prevotella bivia[en][18]. Різні види лактобактерій продукують різні рівні активних форм кисню — Відповідно до цього L. iners, що найчастіше асоціюється з порушеною мікрофлорою піхви, є поганим продуцентом H2O2[19]
Бактеріоцини
Піхвові лактобактерії продукують антимікробні пептиди — бактеріоцини — такі як лактоцин 160 і криспазин з інгібуючою активністю в діапазоні від вузького (близькоспоріднені види Lactobacillus) до широкого (різні групи бактерій, включаючи G. vaginalis і P. bivia) та бактеріоцин-подібних речовин з ширшим спектром активності, ніж бактеріоцини (наприклад, термостійкий пептид, що продукується Lactobacillus salivarius subsp. salivarius CRL 1328).
Інгібуючі речовини, що продукуються вагінальними Lactobacillus, є основним фактором захисту вагінальної мікробіоти за допомогою органічних кислот, бактеріоцинів та перекису водню. Вони діють синергетично проти зараження патогенами. Не усі Lactobacillus spp. і не всі штами в межах одного виду Lactobacillus виявляють усі 3 механізми. Види Lactobacillus розрізняються у жінок в пременопаузі, наприклад L. crispatus , L. jensenii , L. iners , L. gasseri (і, можливо, L. vaginalis), при оцінці за допомогою методів, залежних від культивування та незалежних від культивування[19][20].
Інша мікробіота
Здорова нормальна мікробіота піхви, в якій переважають лактобацили, може відрізнятися серед деяких етнічних груп. Непатогенні вагінальні види є частиною нормальної мікробіоти деяких жінок [19][21].
Декілька [скільки?] досліджень показали, що значна частина (7-33%) здорових безсимптомних жінок (особливо темношкірих і латиноамериканських жінок) не має помітної кількості видів Lactobacillus у піхві, і замість цього мають вагінальну мікробіоту, яка складається з інших бактерій, що продукують молочну кислоту, тобто видів з родів Atopobium, Leptotrichia, Leuconostoc, Megasphaera, Pediococcus, Streptococcus и Weissella[22].
↑David M (April 2006). Albert und Gustav Döderlein – ein kritischer Blick auf zwei besondere Lebensläufe deutscher Ordinarien [Albert and Gustav Döderlein -- a critical view to the biographies of two German professors]. Zentralblatt für Gynakologie (German) . 128 (2): 56—9. doi:10.1055/s-2006-921412. PMID16673245.
↑D'Ippolito S, Di Nicuolo F, Pontecorvi A, Gratta M, Scambia G, Di Simone N (December 2018). Endometrial microbes and microbiome: Recent insights on the inflammatory and immune "players" of the human endometrium. American Journal of Reproductive Immunology. 80 (6): e13065. doi:10.1111/aji.13065. PMID30375712.
↑Witkin SS, Linhares IM, Giraldo P (June 2007). Bacterial flora of the female genital tract: function and immune regulation. Best Practice & Research. Clinical Obstetrics & Gynaecology. 21 (3): 347—54. doi:10.1016/j.bpobgyn.2006.12.004. PMID17215167.
↑ абTidbury, Fiona Damaris; Langhart, Anita; Weidlinger, Susanna; Stute, Petra (6 жовтня 2020). Non-antibiotic treatment of bacterial vaginosis—a systematic review. Archives of Gynecology and Obstetrics. Springer Science and Business Media LLC. 303 (1): 37—45. doi:10.1007/s00404-020-05821-x. ISSN0932-0067. PMID33025086.
↑Skarin A, Sylwan J (December 1986). Vaginal lactobacilli inhibiting growth of Gardnerella vaginalis, Mobiluncus and other bacterial species cultured from vaginal content of women with bacterial vaginosis. Acta Pathologica et Microbiologica Scandinavica, Section B. 94 (6): 399—403. doi:10.1111/j.1699-0463.1986.tb03074.x. PMID3494379.
↑Strus, M., M. Malinowska, and P. B. Heczko. 2002. In vitro antagonistic effect of Lactobacillus on organisms associated with bacterial vaginosis. J. Reprod. Med. 47:41-46.
↑Linhares IM, Summers PR, Larsen B, Giraldo PC, Witkin SS (February 2011). Contemporary perspectives on vaginal pH and lactobacilli. American Journal of Obstetrics and Gynecology. 204 (2): 120.e1-5. doi:10.1016/j.ajog.2010.07.010. PMID20832044.
↑Redondo-Lopez V, Cook RL, Sobel JD (1990). Emerging role of lactobacilli in the control and maintenance of the vaginal bacterial microflora. Reviews of Infectious Diseases. 12 (5): 856—72. doi:10.1093/clinids/12.5.856. PMID2237129.