| Вайдаг
|
|
| Біологічна класифікація
|
|
|
Види
|
|
|
| Синоніми
|
Pyromelana Bonaparte, 1831[2]
- Coliuspasser Rüppell, 1840[3]
- Penthetria Cabanis, 1847[4]
- Hyperanthus Gistel, 1848
- Urobrachya Bonaparte, 1851[5]
- Niobe Reichenbach, 1863[6]
- Taha Reichenbach, 1863[7]
- Penthetriopsis Sharpe, 1890[8]
- Drepanoplectes Sharpe, 1891[9]
- Diatropura Oberholser, 1900[10]
- Niobella Boetticher & Wolters, 1939[11]
- Boetticherella Wolters, 1943
- Groteiplectes Wolters, 1943
- Paraplectes Wolters, 1943
- Phlogoplectes Wolters, 1943
- Tachyplectes Wolters, 1943
|
Посилання
|
|
|
Вайда́г[12] (Euplectes) — рід горобцеподібних птахів родини ткачикових (Ploceidae). Представники цього роду мешкають в Африці на південь від Сахари.
Види
Виділяють сімнадцять видів:[13]
Етимологія
Рід отримав назву Euplectes походить від сполучення слів дав.-гр. ευ — добрий і πλεκω — плести.[14]
Примітки
- ↑ Swainson, William John (1829). Zoological illustrations, or, Original figures and descriptions of new, rare, or interesting animals. 2nd series. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 37 text.
- ↑ Ch.L. Bonaparte. Aggiunte e correzioni relative agli animali vertebrati a sangue caldo. „Giornale Arcadico di Scienze Lettere ed Arti”. 52, s. 206, 1831.
- ↑ E. Rüppell: Neue Wirbelthiere zu der Fauna von Abyssinien gehörig. Frankfurt am Main: S. Schmerber, 1835–1840, s. 98.
- ↑ J. Cabanis. Ornithologische Notizen. „Archiv für Naturgeschichte”. 13 (1), s. 331, 1847.
- ↑ Ch.L. Bonaparte: Conspectus generum avium. T. 1. Lugduni Batavorum: Apud E.J. Brill, 1850, s. 447.
- ↑ H.G.L. Reichenbach: Die Singvögel als Fortsetzung der vollständigsten Naturgescliielite und zugleich als Central-Atlas für zoologische Gärten und für Thierfreunde. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten Naturgeschichte und durch alle Buchhandlungen des In- und Auslandes zu erhalten, 1862, s. 61.
- ↑ H.G.L. Reichenbach: Die Singvögel als Fortsetzung der vollständigsten Naturgescliielite und zugleich als Central-Atlas für zoologische Gärten und für Thierfreunde. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten Naturgeschichte und durch alle Buchhandlungen des In- und Auslandes zu erhalten, 1862, s. 73.
- ↑ R.B. Sharpe: Catalogue of the Birds in the British Museum. Cz. 13: Perching Birds. London: Printed by order of the Trustees, 1890, s. 220.
- ↑ R.B. Sharpe. Ow the Birds collected by Mr. F. J. Jackson, F.Z.S., during his recent Expedition to Uganda through the Territory of the Imperial British East-African Company. „The Ibis”. Sixth Series. 3, s. 246, 1891.
- ↑ H.Ch. Oberholser. Some untenable names in ornithology. „Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia”. 51, s. 215, 1899.
- ↑ H. von Boetticher & H.E. Wolters. Un nouveau nom générique pour les Veuves à nuque rouge et en feu. „L’Oiseau et la Revue française d’ornithologie”. 9, s. 579, 1939.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Old World sparrows, snowfinches, weavers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 240. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела
|
.jpg)
