Вакуленчук Григорій Микитович

Вакуленчук Григорій Микитович
Вакуленчук Григорій Микитович
Народився	1877 ; Великі Коровинці, Озадівська волость, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер	27 червня 1905 ; Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія ; ·вогнепальна рана
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	Російська імперія
Національність	Українець
Діяльність	військовослужбовець
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Григо́рій Мики́тович Вакуленчу́к (нар. 1877, Великі Коровинці (нині селище міського типу Чуднівського району Житомирської області) — пом. 27 червня 1905, борт панцерника «Потьомкін») — український та російський артилерійський унтер-офіцер Чорноморського флоту, організатор та перший керівник повстання на панцернику «Потьомкін».

Життєпис

Народився в селянській родині. В 1898 році почав службу на Чорноморському флоті. В 1900 році закінчив мінно-артилерійську школу та призначений комендором на ескадрений панцерник «Князь Потьомкін-Таврійський».

Коли 27 (14 за ст. ст.) червня 1905 року близько 30 матросів, які відмовилися від обіду (з гнилим і червивим м'ясом), були заарештовані, і старший офицер Гіляровський^[en] наказав принести брезент, який на флоті зазвичай приносили перед розстрілом, на панцернику почалося повстання.

Повстання почалось з фрази, вимовленої Вакуленчуком українською мовою: «Та доки ж ми будемо рабами?!». На той час українці складали на Чорноморському флоті переважну більшість, але лише серед матросів та нижчого командного складу; вищий командний склад був переважно російським та ворожим до українців. Як зазначив згодом Іван Багряний: «Це було повстання української стихії, повстання кріпаків князя Потьомкіна, нащадків Самійла Кішки і всього українського Запорожжя».

На самому початку повстання на «Потьомкіні» Григорій Вакуленчук першим застосував зброю, убивши артилерійського офіцера лейтенанта Леоніда Неупокоєва^[ru], який намагався роззброїти повстанців, після чого сам був смертельно поранений старшим офіцером панцерника Іполитом Гіляровським^[en]. Повстання очолив мінний машиніст панцерника Панас Матюшенко.

15 червня (за ст. ст.) 1905 року в Одеський порт з панцерника «Князь Потьомкін» був знесений труп Григорія Вакуленчука, з запискою: «Перед вами лежить тіло вбитого матроса Григорія Вакуленчука, якого убив старший офіцер ескадреного броненосця „Великий князь Потьомкін-Таврійський“ за те, що він сказав, що борщ не годиться. Помстимося кровопивцям! Смерть гнобителям, нехай живе свобода!».

Того ж дня був похований в Одесі.