Валах Сергій Вадимович

Сергій Валах
Сергій Валах;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	17 грудня 1984; Дніпропетровськ
Смерть	20 березня 2019 (34 роки); Авдіївка
Поховання	Краснопільський цвинтар
Псевдо	«Борода»
Військова служба
Роки служби	2014—2015; 2016—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Карлівку; Битва за Краматорськ; Бої за Піски; Бої за Слов'янськ; Бої за Донецький аеропорт; Бої за Авдіївку;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні»Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Сергі́й Вади́мович Вала́х (нар. 17 грудня 1984(19841217) — 20 березня 2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[1].

Життєпис

Народився 1984 року в місті Дніпро. 2002-го закінчив ЗОШ № 76, прроходив строкову службу на посаді механіка-водія у військах ППО. Демобілізувався у 2004 році^[2]; працював водієм-експедитором та охоронцем.

Під час війни був старшим солдатом, старшим оператором 1-го розвідувального відділення 1-го розвідвзводу розвідувальної роти 93-ї бригади. З 2 квітня 2014-го по 20 березня 2015 року проходив службу на посаді стрільця, брав участь у боях за Карлівки, Добропілля, Авдіївки, Тоненького, Пісків, Слов'янська та Краматорська. Забезпечував прикриття конвоїв до Донецького аеропорту, отримав контузію.

15 лютого 2016 року підписав контракт і повернувся на фронт, у травні 2017-го зазнав важких уламкових поранень спини внаслідок підриву на «розтяжці». Того ж року вступив на заочне навчання до Кропивницького будівельного коледжу на спеціальність «будівництво та експлуатація будівель та споруд». 1 грудня 2017 року подовжив контракт.

20 березня 2019 року увечері, під час виїзду на бойове завдання із придушення ворожого вогню, в районі Авдіївки на міні підірвалась бойова машина бригади. Старший солдат Валах прийняв на себе головний удар від вибуху, зазнав сильних опіків 4-го ступеня, несумісних з життям. Ще двоє бійців отримали опіки (40 % і 5 % тіла) та були доставлені до лікарні.

23 березня 2019-го похований на Краснопільському цвинтарі, Дніпро.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 469/2019 від 27 червня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3]
«За оборону рідної держави»
«Захисник Вітчизни»
«За оборону Донецького аеропорту»
«За військову службу Україні»
«За оборону країни»
«За хоробрість у бою» (вручили дружині вже після його загибелі)^[2]

Родина

У 2015 році одружився, дружина мала сина від першого шлюбу, якого Сергій виховував, як рідного. У червні 2019 року, вже після загибелі Сергія, у нього народилася донька.^[4]

Мав сестру.

Син від першого шлюбу (2003 р.н).