Вальдемар Клінгельгефер

Вальдемар Клінгельгефер
нім. Waldemar Klingelhöfer
Народився	4 квітня 1900(1900-04-04)[1]  Москва, Російська імперія[1]
Помер	18 січня 1977(1977-01-18) (76 років)  Філлінген-Швеннінген, Шварцвальд-Бар, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна	Німецька імперія  Третій Райх  ФРН
Місце проживання	Москва[1] Кассель[1]
Діяльність	оперний співак
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна[1]
Членство	СС
Військове звання	Штурмбанфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Вальдемар Клінгельгефер (нім. Waldemar Klingelhöfer; 4 квітня 1900, Москва, Російська імперія — 18 грудня 1977, Філлінген, ФРН) — німецький офіцер, штурмбанфюрер СС, командир передової команди «Москва» rusv, що входила до складу айнзацгрупи B.

Вальдемар Клінгельгефер народився 4 квітня 1900 року в Російській імперії в німецькомовній сім'ї. Відвідував гімназію імені кайзера Вільгельма в Касселі. З червня по грудень 1918 року як солдат брав участь у Першій світовій війні. Після війни повернувся в Кассель і там закінчив школу в 1919 році. У 1923 році закінчив навчання в музичній академії як викладач співу. Він давав концерти на ряді спектаклів в Німеччині. З 1935 року був оперним співаком.

1 червня 1930 року вступив НСДАП (квиток № 258 951), а в лютому 1933 року був зарахований до СС (посвідчення № 52 744). З 1934 року був співробітником СД.

У червні 1941 року став заступником Гюнтера Рауша в зондеркоманді 7b. З липня 1941 року очолював передову команду «Москва» в складі айнзацгрупи B. Др 26 жовтня 1941 року передова команда знищила 2457 осіб, включаючи 572 людини, убитих між 28 вересня і 26 жовтня, коли Клінгельгефер керував підрозділом. Клінегельгефер був присутній на стратах і брав в них безпосередню участь: одного разу він особисто застрелив 30 євреїв, які залишили гетто без дозволу.

Після війни постав перед американським судом, який розглядав справу айнзацгруп. Його захищав адвокат Еріх Маєр і його асистент Фердинанд Ляйс. Його звинуватили у вбивстві в цілому 2 557 осіб. 10 квітня 1948 року був визнаний винним за всіма пунктами звинувачення і засуджений до страти через повішення. 31 січня 1951 був помилуваний верховним комісаром США в Німеччині Джоном Макклоєм, в результаті чого його вирок був замінений на довічне ув'язнення. 12 грудня 1956 був звільнений з Ландсбергської в'язниці. Згодом проживав у Філлінгені з 1960 року і працював офісним клерком.

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Почесна шпага рейхсфюрера СС^[2]
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами^[2]

• Bert Hoppe, Hildrun Glass. Die Verfolgung und Ermordung der europäischen Juden durch das nationalsozialistische Deutschland 1933—1945. — Walter de Gruyter, 2011. — Bd. 7: Sowjetunion mit annektierten Gebieten I. — ISBN 978-3-486-58911-5.
• Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.
• Jeffry M. Diefenforf, Axel Frohn, Hermann-Josef Rupieper. American Policy and the Reconstruction of West Germany, 1945—1955. — Cambridge University Press, 1994. — ISBN 0521431204.
• Hilary Earl. The Nuremberg SS-Einsatzgruppen Trial, 1945—1958: Atrocity, Law, and History. — Cambridge: Cambridge University Press, 2009. — ISBN 978-0-521-45608-1.
• Norbert Frei. Vergangenheitspolitik: die Anfänge der Bundesrepublik und die NS-Vergangenheit. — München: C. H. Beck, 1996. — ISBN 3-406-41310-2.
• Klaus-Michael Mallmann. Die «Ereignismeldungen UdSSR» 1941. Dokumente der Einsatzgruppen in der Sowjetunion / Andrej Angrick, Jürgen Matthäus, Martin Cüppers. — Darmstadt: WBG, 2011. — S. 381. — 925 S. — ISBN 978-3-534-24468-3. — ISBN 3534244680.
• Records of the United States Nuremberg War Crimes Trials, Vol. 4, United States Government Printing Office, District of Columbia 1950, S. 568—570