Вальдемар Фегеляйн

Вальдемар Фегеляйн
нім. Waldemar Fegelein
Фегеляйн (ліворуч) з братом Германом.
Псевдо	Axel Fegelein
Народився	9 січня 1912(1912-01-09)[1][2]  Ансбах, Баварське королівство, Німецький Райх
Помер	20 листопада 2000(2000-11-20)[1][2] (88 років)  Обермайтінген, Ландсберг, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина  Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Райх
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Членство	СС
Військове звання	штандартенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Родичі	Ґретель Браун
Брати, сестри	Герман Фегелейн
Нагороди

Вальдемар Фегеляйн (нім. Waldemar Fegelein; 9 січня 1912, Ансбах, Франконія — 20 листопада 2000) — офіцер військ СС, штандартенфюрер СС (21 грудня 1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (16 грудня 1943).

Народився 9 січня 1912 року в Ансбасі. Молодший брат Германа Фегеляйна.

В 1934 році вступив у головну кавалерійську школу СС в Мюнхені. Проявив себе як чудовий кавалерист і був членом Олімпійської команди Німеччини з кінного спорту.

Під час війни служив у кавалерійських частинах СС.

З 15 жовтня по 20 листопада 1941 року тимчасово командував 15-м добровольчим кавалерійським полком СС.

Воював на радянсько-німецькому фронті під командуванням свого брата, з квітня 1944 року — командир 17-го кавалерійського полку СС 8-ї кавалерійської дивізії СС «Флоріан Гайєр».

з 26 лютого по березень 1945 року — командир 37-ї добровольчої кавалерійської дивізії СС «Лютцов».

Після закінчення війни змінив ім'я на Аксель Фегеляйн, займався розведенням коней, керував кінним заводом у Неє, поблизу Бад-Верісгофену.

• Гауптштурмфюрер СС (20 липня 1938)
• Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1942)
• Оберштурмбаннфюрер (30 січня 1944)
• Штандартенфюрер СС (21 грудня 1944)

• Німецький кінний знак в золоті
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Кільце «Мертва голова»
• Спортивний знак СА в сріблі
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Залізний хрест
  • 2-го класу (15 грудня 1940)
  • 1-го класу (10 липня 1941)
• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» в сріблі (10 жовтня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Нагрудний знак ближнього бою в бронзі
• Лицарський хрест Залізного хреста (16 грудня 1943)
• Німецький хрест в золоті (2 грудня 1944)

• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.261-262
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Schneider J.W., Their Honor was Loyalty!, R. James Bender Publishing, 1977

1. ↑ ^{а б в} Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. ↑ ^{а б в} TracesOfWar
   d:Track:Q98839586