Вальниця

	Вальниця
	Вальниця у Вікісховищі

Вальни́ця (заст. укр. підши́пник) — технічний пристрій, призначений для підтримування вала, закріплений на осі чи іншій конструкції у зафіксованому розташунку, що забезпечує обертання, хитання чи гойдання або лінійне переміщення з найменшим опором, а також для сприйняття й передавання навантаження на інші частини конструкції.

Термінологія

Вальниця кочення з нерухомим зовнішнім кільцем

Згідно з Словарем української мови Б. Д. Грінченка, в XIX столітті валницею називали опору для вала млина^[1]. У «Словнику техничної термінології» М. і Л. Дарморосів 1926 р. валниця вже ужите для перекладу рос. подшипник^[2], а «Словник технічної термінології» під редакцією І. Шелудька і Т. Садовського 1928 року теж уживає цей термін, наводячи його в сучасній формі вальниця^[3].

До 2003 року у конструкторській документації вживали термін «підшипник», який було визначено як недопустимий у ДСТУ 3321-2003^[4]. З огляду на це дублетний термін підшипник — застарілий. Тому слід уживати термін вальниця.

На 2023 рік ДП «УкрНДНЦ» не визначився з тим, який саме термін слід уживати. Діє 22 стандарти, що вживають термін вальниця та 22 стандарти, що вживають термін підшипник^[5].

Види вальниць

Основні типи вальниць:

вальниці кочення — працюють на принципі тертя кочення;
вальниці ковзання — працюють на принципі тертя ковзання;
Вальниці, що ґрунтуються на в'язкому терті;
магнітні вальниці — користають з магнітного поля.

Основні типи, які вживано в машинобудуванні — це вальниці кочення й вальниці ковзання.

Примітки

↑ Валниця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Жукова О. Т. Етапи становлення і розвитку української залізничної термінології // Науковий часопис НПУ імені МП Драгоманова. — 2013. — Вип. 10. — С. 95-100. — (10: Проблеми граматики і лексикології української мови).
↑ Подшахтный — Подзапечатывать // Словник технічної термінології (загальний) / за редакцією І. Шелудька і Т. Садовського. — К. : Державне видавництво України, 1928.
↑ ДСТУ 3321:2003. Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять.
↑ {Каталог НТД України=http://csm.kiev.ua/nd/nd.php?b=1}

Джерела

Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин. — Львів : Афіша. 2003. — 560 с. — ISBN 966-8013-58-1.
Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.