Вальшонок Зиновій Михайлович

Вальшонок Зиновій Михайлович
Народився	6 березня 1934(1934-03-06)[1] (91 рік)  Харків, Українська СРР, СРСР[1]
Країна	Росія
Місце проживання	Харків[1] Москва[1]
Діяльність	поет
Alma mater	ХДУ імені О. М. Горького (1956)[1]
Знання мов	російська
Нагороди	Золоте теля (російська літературна премія)d

Зиновій Михайлович Вальшонок (6 березня 1934, Харків) — російськомовний поет українського походження.

Народився у Харкові, батьки — інженери, працівники Харківського тракторного заводу.

У роки німецько-радянської війни перебував з батьками в евакуації у місті Рубцовськ (Алтайський край, Російська Федерація).

У 1951 р. закінчив з медаллю 104-у середню школу у Харкові.

У 1956 році закінчив з відзнакою філологічний факультет Харківського університету^[2]. Працював учителем російської мови та літератури, редактором Будинку народної творчості, кореспондентом телебачення.^[3][4]

Перші вірші були опубліковані у журналі «Новий світ» у 1962 р. У 1964 р. у Харкові вийшла Перша книга віршів — «Поиск».^[4]

Член Спілки письменників СРСР з 1969 р.^[3][2]

Від 1976 р. живе у Москві.^[3] У 90-ті роки певний час працював охоронцем у магазин автозапчастин.^[5]

Видано більше 50 його поетичних збірок. Автор збірки лературних пародій «Интербабушка», мемуарного романів «Дом Слова», «Записки ночного сторожа».^[5] Твори друкуються також у періодичних виданнях та колективних збірниках. Низку творів Вальшонка перекладено іноземними мовами.^[3]

Лауреат літературних премій імені Бориса Пастернака, імені Марини Цвєтаєвої та «Золоте теля» (рос. — «Золотой теленок»).^[4]

• «Поиск» (Харків, 1964);
• «Человечность» (Харків, 1967);
• «Эшелон» (Київ, 1975);
• «Человек с обелиска» (Харків, 1976);
• «Яблоко согласия» (Москва, 1976);
• «Третье дыхание» (Москва, 1980);
• «Свадебный марш» (Москва, 1983);
• «Полуденный поезд» (Москва, 1987);
• «Мир не без добрых людей» (Москва, 1988);
• «Болевой порог» (Москва, 1989);
• «Испытание молчанием» (Москва, 1990).
• «Залив Терпения» (Харків, 1994).
• «Личное пространство» (в 2 томах, Харків, 2000).

• Аннічев О.Є. Вальшонок Зиновій Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• Писатели Москвы: Биобиблиографический справочник / Сост.: Е. П. Ионов, С. П. Колов. — Москва : Московский рабочий, 1987. — С. 71. — 25000 прим.
• Лаповок И. Дружил с Тарковским и гостил у Евтушенко: в СЗАО живёт Зиновий Вальшонок // Москва. Северо-запад. — 2019. Архівовано з джерела 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
• Кузнецов Э. Поэт крутого замеса. Зиновию Вальшонку - 85 // НГ Ex Libris. — 2019. Архівовано з джерела 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.

Зиновий Вальшонок. Сайт поэта [Архівовано 18 грудня 2021 у Wayback Machine.]