Василевський Пантелеймон Казимирович

Пантелеймон Василевський
Пантелеймон Василевський
Ім'я при народженні	Пантелеймон Миколайович Блажунь
Народився	4 грудня 1922; Волочиський район, Україна
Помер	23 жовтня 2014 (91 рік)
Діяльність	політик
Партія	ОУН
	; ; ;

Пантелеймон Казимирович Василевський (справжнє ім'я: Пантелеймон Миколайович Блажунь, нар. 4 грудня 1922(19221204), с. Пахутинці, нині Волочиського району Хмельницької області-помер 23 жовтня 2014^[1] р) — український громадсько-політичний діяч, публіцист. Член Братства ОУН–УПА.

Життєпис

У 1930 році у восьмирічному віці разом із сім'єю засланий як «куркуль» до Архангельської області (РФ), звідки був викуплений родичами і повернутий на Україну.

У 1933 році родина втекла від голодомору в Росію. У 1935 усиновлений литовцем Казимиром Василевським. Від 1937 жив на Кубані, навчався у Донському політехнічному інституті (місто Новочеркаськ).

Від вересня 1941 — на фронті, був важко поранений, потрапив у полон. У серпні 1942 втік із полону і за сприяння українців у місті Єйськ (Кубань) вступив до південної Похідної групи ОУН. Виконував завдання ОУН на Кубані і в Маріуполі, у липні 1944 брав участь у створенні в гірських районах Кубані першої сотні УПА (криптонім КоПА — Козацька повстанська армія, командир А. Плетінь, псевдо — Шум).

Навесні 1946 відряджений на Поділля і Буковину. У липні 1948 заарештований і восени засуджений військовим трибуналом до 25 років таборів з відправкою у Мінлаг (м. Інта, РФ), де 1950 вдруге засуджений до 25 років за участь у створенні табірної повстанської організації «Північне сяйво» і відправлений на Колиму в Берлаг, де став інвалідом 1-ї групи.

Після звільнення і реабілітації у 1956 році працював на Кубані, від 1965 — у Дрогобичі.

Закінчив Львівський університет (1970).

Творчість

Автор численних публікацій у пресі України з новітньої історії (діяльність ОУН–УПА, події в ГУЛАГу), краєзнавства Кубані та Прикарпаття, серед них:

«На захист українського національного прапора» // «Дзвін», 1990, № 9;
«Гекатомба голоду в Україні 1932–33 рр.: Спогади-розшуки» // «Сучасність», 1991, № 6;
«Кубань — дочка України. Ч. 1. На Кубань через тайгу і Росію: Спогади з 1933– 37 рр.» // «Україна в минулому», 1995, № 7.

Опублікував книги спогадів:

«В ім'я України: Кубань, Буковина, Колима (Спогади і бібліографія)» (Львів, 2000).
«Із спогадів» (Львів, 2000).

Примітки

↑ НЕСКОРЕНИЙ, БО – КОЗАЦЬКОГО ДУХУ. hal-zoria.io.ua. Процитовано 21 січня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)