Василенко Володимир Харитонович

Володимир Харитонович Василенко
Народився	25 травня (7 червня) 1897(1897-06-07) Київ, Російська імперія
Помер	19 грудня 1987(1987-12-19) (90 років) Москва,  СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Національність	Українець
Діяльність	лікар
Alma mater	Київський медичний інститут
Галузь	медицина, терапія
Заклад	Перший Московський державний медичний університет імені І. М. Сєченова
Вчене звання	професор, академік
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди

Володимир Харитонович Василенко (нар. 25 травня (7 червня) 1897(18970607), Київ — 19 грудня 1987, Москва) — радянський терапевт, академік Академії медичних наук СРСР (1957), член Президії АМН СРСР (1957—1960), академік-секретар відділення клінічної медицини АМН СРСР (1960—1966), Герой Соціалістичної Праці (1967).

Народився 25 травня (7 червня) 1897(18970607) в Києві. У 1917 році закінчив гімназію. Вступив до Київського медичного інституту, який закінчив у 1922 році. Упродовж 12 років працював і формувався як клініцист, під керівництвом академіка Феофіла Яновського і професора Миколи Стражеско. У факультетській терапевтичній клініці Київського медичного інституту Василенко працював асистентом і доцентом. У 1935 році був обраний завідувачем кафедри терапії Київського інституту удосконалення лікарів, одночасно продовжував працювати в Інституті клінічної медицини під керівництвом Миколи Стражеско. У 1940 році захистив докторську дисертацію «Материалы об обмене веществ при хронической недостаточности кровообращения».

Перші роки німецько-радянської війни Василенко провів в Уфі в евакуації, де працював доцентом у Башкирському медичному інституті й консультантом в евакогоспіталях. З травня 1943 року перебував у діючій армії на фронтах німецько-радянської війни. З цього ж часу він — головний терапевт Північно-Кавказького, потім I-го Українського фронтів.

У 1945—1947 роках — головний терапевт Львівського військового округу та Прикарпатського військового округу.

З 5 березня 1948 по 1987 рік завідував кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб I-го Московського медичного інституту ім. І. М. Сєченова. Головний терапевт IV-го управління Міністерства охорони здоров'я СРСР (1948—1957). У листопаді 1952 року — головний терапевт Кремлівської лікарні — Василенко був заарештований у зв'язку з «Справою лікарів». Він був одним з небагатьох, хто не підписав інкримінованих йому звинувачень. Після смерті Йосипа Сталіна, Василенко повернувся на роботу в клініку.

З 1952 року — редактор журналу «Клінічна медицина». У 1950-х роках Василенко поставив завдання — відродити радянську гастроентерологію. З 1957 року — член президії Академії медичних наук СРСР. У 1961 році він створив лабораторію гастроентерології, на базі якої в 1967 році виник Всесоюзний науково-дослідний інститут гастроентерології, об'єднаний з кафедрою і клінікою пропедевтики внутрішніх хвороб. У 1967—1974 роках Володимир Харитонович Василенко директор, створеного ним, Всесоюзного НДІ гастроентерології Міністерства охорони здоров'я СРСР.

Жив у Москві на Новослобідський вулиці, 57/65. Похований на Кунцевському кладовищі.

Автор понад 200 наукових праць, в тому числі монографій і підручників. Науковий напрямок багатогранний, але особливе місце в ньому займали проблеми кардіології. Разом з академіком Стражеско запропонував класифікацію недостатності кровообігу, прийняту XII Всесоюзним з'їздом терапевтів (1935). Розвинув вчення про міокардіодістрофії та пороки серця. Вніс значний внесок в актуальні проблеми гастроентерології, патології нирок, легеневої системи. Виховав велику групу клініцистів.

• «Клиническое значение определения ароматических соединений крови и мочи при заболеваниях почек», // «Терапевтический архив», 1927, т. 5, вып. 1
• «Непосредственная аускультапия диастолической фазы сердца», // «Врачебное дело», 1934, № 9(рос.)
• «Метод клінічного діагнозу», // «Медичний журнал», 1934, т. 4, № 2
• «Азотистий обмін при хронічній недостатності кровообігу», Київ, 1941
• «Принципы организации терапевтической помощи в условиях фронта», 1944(рос.)
• «Крупозное воспаление легких», Киев. 1947(рос.)
• «Внутренние болезни» (совм. с др.), 7-е изд. М., 1954, 504 с.;(рос.)
• «Болезнь пищевода», 1971(рос.)
• «Приобретенные пороки сердца», Киев, 1972, 304 с.;(рос.)
• «Ахалазия кардии», М., 1976, 280 с. (соавт.: Суворова Т. А., Гребнев А. Л.);(рос.)
• «Болезни желудка и двенадцатиперстной кишки», М., 1981, 342 с.;(рос.)
• «Введение в клинику внутренних болезней», М., 1985, 255 с.(рос.)

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ст., медалями.

• Василенко Володимир Харитонович (рос.). // Сайт «Герои страны».