Васильєв Ігор Олексійович

Васильєв Ігор Олексійович
Васильєв Ігор Олексійович
Народився	20 травня 1938 ; Москва, РРФСР, СРСР
Помер	23 грудня 2007 (69 років) ; Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актор, театральний режисер
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Роки діяльності	з 1961
IMDb	nm0890568
	Нагороди та премії
	;

Ігор Олексійович Васильєв (рос. Васильев Игорь Алексеевич, 20 травня 1938(19380520), Москва, РРФСР, СРСР — 23 грудня 2007, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер. Заслужений артист РРФСР (1984). Кавалер Ордена Дружби (23.10.1998, в зв'язку з 100-річчям МХАТ). Народний артист Російської Федерації (2003).

Біографічні відомості

Закінчив Школу-студію МХАТ (1961, курс О. Карева), Вищі Курси сценаристів і режисерів (1973).

З 1961 року — актор і режисер МХАТ (у 1963—1970 рр. — актор театру «Современник»).

В кіно — з 1963 року. Популярний актор кіно 70-х — 80-х років, зіграв більше 50 разноплоанових ролей. Завдяки „нерадянській“ зовнішності, часто грав іноземців, військових, розвідників, дворян. Найбільшу популярність актору принесли ролі у фільмах «Варіант „Омега“» (1975, майор Шлоссер), «Трактир на П'ятницькій» (1978) і «Заповіт професора Доуеля» (1984, доктор Роберт Корн).

Знімався в картинах українських кіностудій: «Довгий шлях у лабіринті» (1981), «Повернення з орбіти» (1983), «Постріл у труні» (1992), «Браві хлопці» (1993), «Бабин Яр» (2002).

Похований на Троєкуровському кладовищі Москви, ділянка №7а.

Родина

Однією з дружин була актриса Ірина Мірошниченко (в шлюбі 1975—1980).

Фільмографія

«Інтерв'ю у весни» (1962, фільм-спектакль, гімнаст Тибул; сцена з вистави «Три товстуни»)
«Місто — одна вулиця» (1963, Сенечка)
«Будується міст» (1965, Саша Малашкін)
«Не найвдаліший день» (1967, відвідувач кафе)
«Чекайте на мій дзвінок» (1969, фільм-спектакль, француз)
«Вбивці» (1969, фільм-спектакль)
«Удар рога» (1969, фільм-спектакль)
«Служити добру» (1970, фільм-спектакль)
«Гойя, або Тяжкий шлях пізнання» (1971, Сан Адріан)
«Інженер Прончатов» (1972, Олег Олегович Прончатов)
«Минуле і думи» (1973, Малинов, читець (сторінки повісті «Сорока-злодійка», роману «Хто винен?»)
«Єдина дорога» (1974, Еріх Гюнтер)
«Варіант „Омега“» (1975, барон Георг фон Шлоссер, майор, далі полковник абверу, розвідник)
«На всякого мудреця досить простоти» (1976, фільм-спектакль, Єгор Дмитрович Глумов)
«Кафе „Ізотоп“» (1977, академік Коростильов)
«А.П. Чехов. Три сестри» (1977, фільм-спектакль, Солоний)
«Солодкоголосий птах юності» (1978, фільм-спектакль, Чанс Уейн)
«Оксамитовий сезон» (1978, Парадьє; СРСР — Швейцарія)
«Трактир на П'ятницькій» (1978, Сергій Миколайович Зайцев, слідчий)
«Прощальна мазурка» / Biały mazur (1978, Польща, генерал Оржевський)
«Повернемося восени» (1979, Кузьмін)
«Викрадення „Савойї“» (1979, Лансьє)
«Поема про крила» (1979, Вадим Олексійович Кирилов, з команди Сікорського)
«Кодова назва „Південний грім“» (1980, полковник «Павел»)
«Дочка командира» (1981, майор Крейц)
«Лінія життя» (1981, Микола Миколайович Крумов)
«Єдиний чоловік» (1981, Олександр Сергійович Корецький)
«Довгий шлях у лабіринті» (1981, Костянтин Лелека; В. Левін, Одеська кіностудія)
«Формула пам'яті» (1982, Анатолій Перфильев, співробітник НДІ пам'яті)
«Чорний замок Ольшанський» (1983, князь Вітовт Ольшанський)
«Повернення з орбіти» (1983, керівник польоту; реж. О. Сурин, кіностудія іме. О. Довженка)
«Заповіт професора Доуеля» (1984, доктор Роберт Керн)
«З ювілеєм зачекаємо» (1985, скульптор)
«Так переможемо!» (1987, фільм-спектакль, комдив)
«Зброя Зевса» (1991, доктор Мартін Конт; реж. М. Засєєв-Руденко, кіностудія іме. О. Довженка)
«Плащаниця Олександра Невського» (1991, Семен Петрович Бурдюков, злочинець на прізвисько „Шаман“)
«Казино» (1992, епізод)
«Палій» (1992, фільм-спектакль, Вадим Борисович)
«Слава Богу, не в Америці...» (1992, Росія—Білорусь, керуючий)
«Постріл у труні» (1992, генерал Кагорний; реж. М. Засєєв-Руденко, кіностудія іме. О. Довженка)
«Браві хлопці» (1993, командир повітряного дивізії, генерал; реж. М. Засєєв-Руденко, Одеська кіностудія, Україна)
«Трагіки і комедіанти» (1995, фільм-спектакль, Іорданський, кінорежисер)
«Чехов і К°» (1998, фільм-спектакль)
«Спокуса Дірка Богарда» (2001, Дірк Богард)
«Бабин Яр» (2002, Ервін Танц; реж. М. Засєєв-Руденко, О. Ковальова, кіностудія іме. О. Довженка, Україна)
«Час жорстоких» (2004, Валентин Ніколавіч Свиридов)
«МУР є МУР-3» (2005, Гліб Дмитрович Ферапонтів)
«Чарівність зла» (2006, т/с, Микола Володимирович Скоблин, генерал)
«Пером і шпагою» (2007, стара)
«Візьми мене з собою» (2008, Микола Сергійович Каретников, батько Марго і Алли) та ін.

Озвучування

«Майор Хубаль»/ Major Hubal(1975, Польща, Хенрік Добжанський („Хубаль“)
«Битва за Москву» (1985, майор Гаврилов — роль Ромуалдса Анцанса)

Театральні роботи

(рос.)

Театр «Современник»

Генрих («Голый король» Е. Шварца)
Кристиан («Сирано де Бержерак» Э. Ростана)

МХАТ

«Сладкоголосая птица юности» Теннесси Уильямса — Чанс Уэйн
«Три толстяка» Ю. Олеши — канатоходец Тибул
«Бронепоезд 14-69» Вс. Иванова — американский солдат
«Последние дни» ("Пушкин") М. Булгакова — Дантес
«На всякого мудреца довольно простоты» А. Н. Островского — Глумов
«Мария Стюарт» Ф. Шиллера — Лестер
«Валентин и Валентина» Михаила Рощина — Гусев
«Дядюшкин сон» Ф. М. Достоевского — Мозгляков
«Утиная охота» А. В. Вампилова — Зилов (1982)
«Перламутровая Зинаида» М. Рощина — Юрик
«Бал при свечах» Г. Епифанцева по роману М. Булгакова «Мастер и Маргарита» — Понтий Пилат (реж. В. Прудкин)
«Московский хор» Л. Петрушевской — Саша
«Борис Годунов» А.С. Пушкина — Басманов
«Преступление и наказание» Ф. М. Достоевского — Свидригайлов
«Сон в летнюю ночь» Шекспира — Оберон
«Маскарад» М. Ю. Лермонтова — Неизвестный (1996, реж. Н. Шейко)
«Амадей» Питера Шефера — Барон Готфрид Ван Свитен, Иосиф II (постановка М. Розовского)
«Новый американец» С. Д. Довлатова — Баскин (пост. П. Штейна)
«Учитель словесности» В. Семеновского по роману «Мелкий бес» Ф.К. Сологуба — Его Превосходительство (2003, реж. Н. Шейко)
«Тутиш» М. Брусникиной по рассказу Алексея Торка «Пенсия» — Али (2007, пост. М. Брусникиной)