Першу його книгу в 1991 році видав Борис Завгородній. Перша закордонна публікація відбулася 1992 року в Болгарії за сприяння Івайла Рунева. З 1996 року є професійним письменником. Вже довгий час співпрацює з московським видавництвом АСТ.
У 2001 році перебирається з Миколаєва у Москву.
У липні 2002 року вийшла ювілейна, двадцять п'ята книга і кілька публікацій у колективних збірниках. Станом на сьогодні вийшло понад сто книг (у тому числі за кордоном) і ряд публікацій в колективних збірниках. Крім того випущені мультимедійні компакт-диски з текстами, фотографіями та аудіотреки непрофесійно записаних пісень, диски з аудіокнигами.
На 2014 рік вийшло понад сто п'ятдесят книжок (зокрема й за кордоном) і низка публікацій у колективних збірках; крім того, випущено мультимедійні компакт-диски з текстами, фотографіями та аудіотреками аматорськи записаних пісень, диски з аудіокнигами.
У другій половині 2014 року спільно з миколаївською рок-групою "Проспект Миру", учасником якої Володимир був ще наприкінці 1980-х років, записано напівпрофесійний альбом "Запізніла сповідь", що містить 14 оригінальних треків.
У 2007 Васильєв заявляв, що «ніякої України немає» та зазначив, що Донецьку і Львову не жити разом далі; Васильєв підкреслив, що сходу та півдню України слід приєднатися до Росії або, у разі відмови від приєднання до Росії, стати Малоросією.[2]
Після Євромайдану у 2014 році, Васильєв заявив, що не бачить іншого виходу для себе, окрім як покинути Україну.[3]
Внесений у базу даних «Миротворця» за антиукраїнську пропаганду, участь у пропагандистських заходах країни-агресора (Росії) і участь у спробах легалізації анексії АР Крим. Згідно сайту «Миротворець» (сам письменник це заперечує, наголошуючи, що на жодній фотографії з фестивалів 2015—2017 років його немає), письменник-фантаст брав участь у фестивалі «Летючий фрегат» в окупованому Криму в 2015—2017 рр.[4]
в співавторстві з Сергієм Лук'яненко I місце на фестивалі «Зоряний міст» (2000) в номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням». I місце («Золотий РосКон») на російській конференції фантастики «РосКон» (2001)
«Три шага на Данкартен»
2001
«Сердца и Моторы» «Горячий старт»
2002
дилогія, натяками пов'язана з «Лабиринтом Отражений» Лук'яненко
«Наследие исполинов»
2002
I місце на фестивалі «Зоряний міст» (2002) в номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням» + «Никто, кроме нас» (2005) — дилогія
«Лик Чёрной Пальмиры»
2003
III місце на фестивалі «Зоряний міст» (2004) в номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням»
«Антарктида online»
2004
II місце на фестивалі «Зоряний міст» (2004) в номінації «За найкращий роман»
«Никто, кроме нас»
2005
продовження «Наследие исполинов»
«Бронзовая улитка»
2005
«Сокровище „Капудании“»
2007
III місце на фестивалі «Зоряний міст» (2007) в номінації «За найкращий роман»; «Фіолетовий Кристал» ім. Л. П. Козинець на фестивалі «Сузір'я Аю-Даг» (2008) за найкращий твір, який стосується історії, культури, сучасного становища і майбутньої долі Криму.
Володимир Васильєв та інші. «Право на пиво» (антологія). Переклад з російської: не вказано. Київ: Зелений Пес. 2004. 288 стор. ISBN 966-7831-90-6 (Алфізика)
Володимир Васильєв. «Технік Великого Києва»: роман у новелах. Перекладач з російської: не вказано. Київ: Зелений пес. 2005. 512 стор. ISBN 966-365-004-4 (Алфізика)
Володимир Васильєв. «Відьмак Великого Києва»: роман у новелах. Перекладач з російської: не вказано. Київ: Зелений пес. 2006. 480 стор. ISBN 966-365-102-4 (Алфізика)
Володимир Васильєв та інші. «Миколаївське небо» (антологія). Перекладач з російської: не вказано. Київ: Зелений пес / Гамазин. 2006. 228 стор. ISBN 966-2938-17-6 (Алфізика)
