Василікі Калогера

Василікі Калогера
грец. Βίκυ Καλογερά
Народилася	1975  Серрес
Країна	Греція  США
Діяльність	астрофізикиня, вчена-фізик, астрономка
Alma mater	Університет Аристотеля Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн (1997)
Галузь	астрофізика
Заклад	Північно-Західний університет[1][2]
Науковий керівник	Ronald F. Webbinkd[3]
Аспіранти, докторанти	Chunglee Kimd[3] Vivien Raymondd[3]
Членство	Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук
Нагороди	премія Енні Кеннон з астрономії (2002) Hans A. Bethe Prized (2016) Maria Goeppert-Mayer Awardd (2008) член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd (2019) Грант Ґуґґенгайма (2021) Packard Fellowship for Science and Engineeringd (2002) премія Денні Гайнемана з астрофізики (2018)
Особ. сторінка	physics.northwestern.edu/people/faculty/core-faculty/vicky-kalogera.html
Василікі Калогера у Вікісховищі

Василікі «Вікі» Калогера (грец. Βασιλική «Βίκυ» Καλογερά, англ. Vassiliki «Vicky» Kalogera; нар. 1971, Серрес, Центральна Македонія, Греція) — грецький і американський вчений-астрофізик, один з провідних у світі фахівців у галузі вивчення астрофізичних компактних об'єктів (білі карлики, нейтронні зорі, чорні діри)^[4][5]. Відіграла ключову роль у відкритті гравітаційних хвиль, передбачених Альбертом Ейнштейном^[6][7][8].

Професор і заступник завідувача кафедри фізики і астрономії Коледжу мистецтв і наук імені Вайнберг Північно-Західного університету (NU)^[9], співзасновник і директор Центру міждисциплінарних досліджень в астрофізиці (CIERA) при NU^[10], а також провідний член міжнародного наукового співтовариства LIGO, що займається пошуком гравітаційних хвиль, і член ради директорів Великого синоптичного оглядового телескопа.

В 2008 році журнал «Astronomy» помістив ім'я Калогери в список «Топ-10 висхідних зірок у галузі астрономії»^[11][12].

Народилася в 1971 році в Серрес (Центральна Македонія, Греція)^[4].

В 1992 році закінчила Університет імені Арістотеля в Салоніках зі ступенем бакалавра наук у галузі фізики.

Після закінчення докторантури була постдокторанткою в Гарвард-Смітсонівському центрі астрофізики^[13].

З 2001 року працює на кафедрі фізики і астрономії Коледжу мистецтв і наук імені Вайнбергів Північно-Західного університету (NU), послідовно займаючи посади асистент-професора (2001—2005), асоційованого професора (2005-2009), професора (з 2009 року) ^[4] і заступника завідувача кафедри (з 2015 року), а також директора Центру міждисциплінарних досліджень в астрофізиці (C IERA) при NU (з 2012 року, в 2009-2012 — співдиректор)^[14].

Дослідження Калогери фінансуються Національним науковим фондом, Національним управлінням з аеронавтики і дослідженню космічного простору (NASA), а також Північно-Західним університетом^[15].

Калогера — старший співробітник міжнародної команди, яка отримала перші прямі свідоцтва існування гравітаційних хвиль^[4].

• Член Американського астрономічного товариства
• Член Американського фізичного товариства^[16]
• 2002: Премія імені Енні Джамп Кеннон в галузі астрономії^[17]
• 2002: Стипендія Девіда і Люсіль Паккардів^[en]у галузі науки та Інжинірингу^[18]
• 2004: Стипендія Коттрелла у галузі астрономії^[19]
• Премія «CAREER^[en]» у галузі астрономії від Національного наукового фонду^[20]
• 2008: Премія Марії Гепперт-Майер^[en][21]
• 2012: Стипендія Саймонса^[en] у галузі теоретичної фізики^[22]
• 2016: Премія Ганса Бете^[en][23]
• 2017: Премія Мартіна Е. і Гертруди Дж. Вальдерыв за передові наукові дослідження^[4]
• 2018: член Національної академії наук США^[24].
• 2018: Премія Денні Гайнемана з астрофізики Американського інституту фізики^[25][26]

• D. W. Kim, G. Fabbiano, V. Kalogera, et al., Probing the Low-Luminosity X-Ray Luminosity Function in Normal Elliptical Galaxies, Astrophysical Journal 652, 1090 (2006).
• Eccentricities of Double Neutron Star Binaries, Astrophysical Journal 652, 540 (2006).
• M. Freitag, P. Amaro-Seoane, and V. Kalogera, Stellar Remnants in Galactic Nuclei: Mass Segregation, Astrophysical Journal 649, 91 (2006)
• J. Sepinsky, V. Kalogera, and K. Belczynski, Are Supernova Kicks Responsible for X-ray Binary Ejection from Young Clusters?, Astrophysical Journal 621, L37 (2005).
• B. Willems, V. Kalogera, and M. Henninger, Pulsar Kicks and Spin Tilts in the Close Double Neutron Stars PSR J0737-3039, PSR B1534+12, and PSR B1913+16, Astrophysical Journal 616, 414 (2004).
• V. Kalogera, et al., The Cosmic Coalescence Rate for Double Neutron Star Binaries, Astrophys. J. Lett. 601, Issue 2, L179 (2004).
• V. Kalogera, M. Henninger, N. Ivanova, and A. R. King, An Observational Diagnostic for Ultraluminous X-Ray Sources, Astrophys. J. Lett. 603, Issue 1, L41 (2004).^[5][27]

• Gravitational Waves Exist: The Inside Story of How Scientists Finally Found Them [Архівовано 11 лютого 2016 у Archive.is]
• Gravitational Waves Detected, Confirming Einstein’s Theory [Архівовано 11 лютого 2016 у Wayback Machine.]
• Model explains evolution of unusual binary system [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Pulsars could help unravel space-time [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Group News [Архівовано 21 квітня 2017 у Wayback Machine.]