Вахнянин Анатоль Климович
Анато́ль (Наталь[1]) Вахня́нин (19 вересня 1841, Сенява — 11 лютого 1908, Львів) — український громадсько-політичний діяч, композитор, педагог і журналіст. ЖиттєписНародився 19 вересня 1841 року в місті Сеняві, нині Переворський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща (тоді Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) поблизу Перемишля в родині о. Климента Вахнянина та його дружини Кароліни Файт — доньки чеського офіцера. 3 1852 року навчався у Перемишльській гімназії. У 1859–1863 роках вивчав теологію у Львівській духовній семінарії, займався літературною і музичною діяльністю.  1865 року організував перший Шевченківський концерт на західноукраїнських землях. Деякий час викладав українську мову в гімназії у Перемишлі, згодом переїхав до Відня. Навчаючись на філософському факультеті Віденського університету, 1867 року організував студентське товариство «Січ» і став його першим головою. Після завершення університетських студій (1868) повернувся до Львова і продовжив педагогічну діяльність у Академічній гімназії. Співорганізатор і перший голова товариства «Просвіта» (8 грудня 1868–1869). Тісно співпрацював з комісією з написання українських підручників для народних і середніх шкіл. 1867–1870 — редактор «Правди», «Письма з Просвіти» (1878–1879), співредактор «Діла», організатор і керівник музично-хорових товариств «Торбан» (1870) і «Боян» (1891). 24 жовтня 1885 року разом із Юліаном Романчуком організував народовську політичну організацію «Народна Рада», яка продовжила ідеї Головної Руської Ради. 1890 року разом з іншими лідерами народовців став ініціатором політики «нової ери», яка мала б сприяти унормуванню українсько-польських відносин у Галичині. У 1894–1900 роках двічі обраний депутатом Райхсрату (австрійського парламенту) від округу № 16 (Жовква — Великі Мости — Куликів — Сокаль — Белз — Рава — Угнів — Немирів)[2]. У 1895—1901 роках був послом до Галицького сейму від Сокальського повіту. У 1903 році заснував Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові (пізніше — Львівська консерваторія) і став його першим директором.  Був засновником та керівником Союзу співацьких і музичних товариств. Портрет Анатоля Вахнянина написав художник Корнило Устиянович.[3] Анатоль Вахнянин помер 11 лютого 1908 року у віці 66 років у Львові, похований у родинному гробівці на 72 полі Личаківського цвинтаря. РодинаПлемінник Анатоля Вахнянина, Богдан — також згодом відомий композитор, автор низки хорових творів на слова Шевченка. Його дідом та бабусею по батьківській лінії були о. Яків Вахнянин та Єва (Євдокія) з роду Ваньковичів гербу Лис.[4] По материнській лінії походив з роду Вейтів. Його дід, капітан австрійської імператорської армії Ігнацій Вейт (1764—1831 рр.), який народився у північній Чехії в м. Грюліх (нині Краліки), служив у полку, з яким пройшов через Сілезію та Західну Галичину до Ярослава та Перемишля. Помер у 1831 р. в Перемишлі під час епідемії холери. Серед інших родичів Анатоля Вахнянина по цій лінії онуком рідного брата його матері Вільгельма був прем'єр-міністр Польщі Казимир Світальський[5]. Творчий доробокАвтор опери «Купало» (1870–1892, поставлена 1929 року в Харкові), музики до драм Тараса Шевченка «Назар Стодоля», Федора Заревича «Бондарівна», хорів, пісень, а також літературних творів — «Три тополі», «Оповідання і гуморески» (1902), «Споминів з життя» (1908), шкільних підручників. Автор музики до відомої пісні «Шалійте, Шалійте, скажені кати!» (1889 р.). Пам'ятьУ 1991 році у Львові на честь Вахнянина була названа вулиця. Також на його честь названі кілька вулиць в інших містах України. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
