Вахш (річка)

Вахш
Нурецьке водосховище на Вахші
Вахш на мапі
39°16′04″ пн. ш. 71°22′30″ сх. д. / 39.267777777778° пн. ш. 71.375° сх. д. / 39.267777777778; 71.375
Витік	Сурхоб
• координати	39°16′04″ пн. ш. 71°22′30″ сх. д. / 39.267777777778° пн. ш. 71.375° сх. д. / 39.267777777778; 71.375
• висота, м	7 105 м
Гирло	Амудар'я
• координати	37°06′39″ пн. ш. 68°18′53″ сх. д. / 37.110833333333° пн. ш. 68.314722222222° сх. д. / 37.110833333333; 68.314722222222
Басейн	Аральське море
Країни:	Киргизстан  Таджикистан
Прирічкові країни:	Киргизстан  Таджикистан
Довжина	524 км
Площа басейну:	39 100 км²
Середньорічний стік	660 м³/с
Притоки:	Муксуd, Q3348081? і Кизилсу
Водойми в руслі	Сарбандське водосховищеd і Q56057649?
Медіафайли у Вікісховищі

Вахш (тадж. Вахш; перс. وخش), також знана як Сурхоб (тадж. Сурхоб, перс. سرخاب), на півночі центрального Таджикистану, й the Кизилсуу (кирг. Кызылсуу), у Киргизстані, — річка у Середній Азії, зокрема у Киргизстані і Таджикистані, права притока Амудар'ї (басейн Аральського моря; зливаючись із Пянджем утворює одну з найбільших річок регіону Амудар'ю.

Довжина річки — 524 км, з яких 2/3 у Таджикистані (пониззя) і 1/3 — у Киргизстані (верхів'я). Площа басейну — 39 100 км².

Живлення — здебільшого льодовиково-снігове, лише частково дощове. Паводки спостерігаються в період інтенсивного танення льодовиків: від травня до вересня.

Пересічний показник витрат води — 660 м³/с. причому найбільший (у липні) — 3 120 м³/сек, найменший (у лютому) — 130 м³/сек.

Вахш утворюється від злиття річок Кизилсу і Муксу, у верхів'ї має назву Сурхоб. У верхній та середній течії Вахш має гірський характер, у пониззі — рівнинний.

Більша частина басейну Вахшу розташована в межах Паміро-Алайської гірської системи.

У верхів'ї Сурхоб тече на захід; прийнявщи зліва річку Обіхінгоу отримує назву Вахш, і після цього повертає на південний захід.

Вахш тече переважно вузькою долиною, яка місцями являє собою глибоку ущелину. У верхів'ї, на висотах 2800—3500 м над рівнем моря, у долині Вахшу чимало озер. На відстані 170 км від гирла входить у Вахшську долину, де розбивається на рукави.

На річці споруджено Вахшський каскад ГЕС, що має у своєму складі: Нурецька ГЕС, Байпазинська ГЕС, Сангтудинська ГЕС-1, Сангтудинська ГЕС-2, Сарбандська ГЕС, Центральна ГЕС, Перепадна ГЕС. Статус довгобуду має Рогунська ГЕС.

Від річки відгалужуються канали: Вахшський та Шуроабадський

У пониззі річка є частково судноплавною.

На берегах Вахшу (за течією вниз) стоять міста і поселення: Сари-Таш, Дароот-Корган, Дарбанд, Нурек, Курган-Тюбе.

У долині Вахшу створений і функціонує заповідник «Тигрова балка».

• Вахш // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с., стор. 139

• Вахш // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.

1. ↑ Вахш // Варлен — Венглейн (БСЭ1) — 1928. — Т. 9. — С. 99.
   d:Track:Q20078554d:Track:Q43419826d:Track:Q43200243