Вацлав Томашевський

Вацлав Томашевський
Вацлав Томашевський
Народження	28 березня 1884 Рудавиці, Kvasoŭski Sieĺsavietd, Гродненський район, Білорусь
Смерть	5 червня 1969 (85 років) Гданськ, Польська Народна Республіка
Поховання	Олівський цвинтарd
Країна	Білорусь
Діяльність	архітектор
Членство	SARPd
Заклад	Port Reconstruction Officed і Гданський політехнічний університет
Нагороди
	Вацлав Томашевський у Вікісховищі

Вацлав Томашевський (пол. Wacław Kazimierz Tomaszewski; 28 березня 1884, Рудавиці — 5 червня 1969, Гданськ) — польський архітектор, академічний викладач, депутат Законодавчого сейму Другої Республіки Польща. Разом з Вітольдом Урбановичем один з початківців корабельної архітектури^[3].

Біографія

Народився 28 березня 1884 року в селі Рудавиці (нині — Білорусь). У 1903 році закінчив реальне училище в Києві. Навчався на інженерно-будівельному факультеті Київського політехнічного університету. У 1905 році перевівся на факультет архітектури Технічного університету Карлсруе, який закінчив у 1910 році за спеціальністю інженера-архітектури. Під час перебування в Карлсруе також вивчав живопис і скульптуру в місцевій Академії образотворчих мистецтв^[4]. Під час Першої світової війни служив у російській армії. У 1915 році потрапив у німецький полон. У 1918—1928 роках керував архітектурною майстернею у Варшаві. Потім переїхав до Гдині. Характерною рисою спроектованих ним будівель були кубістичні декоративні форми^[5].

У 1919—1922 роках був членом Законодавчого сейму від Народного національного союзу. У вересні 1919 вступив до клубу Буржуазного союзу. У 1920 році був депутатом Ради державної оборони^[6].

Під час Другої світової війни перебував у Вільнюсі, Каунасі та Варшаві. З вересня 1944 року був в'язнем пересильного табору в Прушкуві. З липня 1945 року працював в Управлінні реконструкції порту в Гданську. У грудні 1945 року очолив кафедру архітектури портів і примор'я на факультеті архітектури Гданського технологічного університету. У 1949 році отримав звання доцента цього університету. У 1960 році вийшов на пенсію.

Помер 5 червня 1969 року. Похований на Олевському кладовищі в Гданську^[7].

Найважливіші твори

Школа морської торгівлі та портової техніки в Гдині (1928);
Головний корпус Морської академії в Гдині (1928—1930);
Будинок польського моряка в Гдині (нині — Будинок рибалки) (1929—1932)^[8];
Реконструкція Національного метеорологічного інституту в Гдині (1930)^[9];
Транзитний склад Гдиньського морського вокзалу (1932—1933)^[10];
Будівля Головного управління муніципальної поліції у Гдині (1936);
будівля Бавовняної арбітражної палати в Гдині (1938)^[11];
Готель Monopol (нині — Scandic Hotel) у Гданську (у співавторстві з Вітольдом Кучевським, Стефаном Листовським, 1949);
Центральний пасажирський вокзал Гдині (1950—1955);
Інтер'єр великого парадного ґанку, їдальні, бару та чотирьох нових номерів «люкс» в рамках перепланування кімнат відпочинку на океанському лайнері М. С. Баторій (керівник конструкторської групи, 1956—1957)^[3].

Нагороди та відзнаки

Золотий Хрест Заслуги;
Медаль 10-річчя Народної Польщі;
I місце конкурсу на будівництво Вищої палати державного контролю у Варшаві (1925);
II місце в конкурсі на реконструкцію ратуші у Львові;
II місце в конкурсі на проект ринкової площі в Каліші^[12].