Вегето-судинна дистонія

Вегето-судинна дистонія (також вегетосудинна дистонія; синоніми: нейроциркуляторна дистонія, нейроциркуляторна астенія, психовегетативний синдром, вегетоневроз, синдром вегетативної дисфункції) — синдром, при якому порушується робота вегетативної нервової системи.^{[джерело?]}

Не є самостійним діагнозом, оскільки не згадується у міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду. Це поняття часто плутається із порушеннями автономної нервової системи^{[джерело?]} із рубрики G90 згідно МКХ-10. Однак, останнє включає первинне (вроджене) або вторинне ураження вегетативної нервової системи при наявних об'єктивних доказах. Наприклад, синдром Горнера (G90.2), синдром Райлі-Дея (G90.1) або ураження вегетативної нервової системи при ускладненому перебігу цукрового діабету 2-го типу (G90.0)^[1].

Реакція гіперактивації симпатичної нервової системи, яку часто тлумачать як ВСД, не є специфічною для якого-небудь захворювання, а є нічим іншим, як описаним Гансом Сельє механізмом адаптації організму до хронічного стресу.

Пацієнти із вегето-судинною дистонією часто підпадають під критерії однієї із таких проблем зі здоров'ям:

Соматоформний розлад (F45).
Тривожні розлади (F40-F41).
Синдром подразненого кишечника (K58).
Депресивний епізод (F32).
Порушення вегетативної нервової системи внаслідок вживання алкоголю (G31.2).
Первинне або вторинне порушення вегетативної нервової системи (G90).

Слід зазначити, що справжні вторинні порушення вегетативної нервової системи зустрічаються переважно при системних захворюваннях, для яких є характерним залучення ЦНС у патологічний процес, включаючи полінейропатію при цукровому діабеті, хворобу Паркінсона, розсіяний склероз, інсульт (при ураженні центрів автономної нервової системи у стовбурі мозку). Відповідно, лікування вегетативної дисфункції при цих станах полягає у лікування основного захворювання.

Клінічні прояви

Зазвичай, лікарі, які ставлять діагноз ВСД, спираються на наступні симптомокомплекси:

кардіологічний, серцебиття, аритмії;
респіраторний, що досягає іноді рівня задухи або невротичної астми, дихального кризу або, в легких випадках, проявляється «дихальним дискомфортом»;
астенічний;
синдром вегетосудинної дистонії та кризів з поширеними або регіональними розладами судинного тонусу;
періферійними ангіодистонічними розладами, венозною гіпертонією, раптовим підвищенням або зниженням артеріального тиску;
розлади терморегуляції;
біль у суглобах кінцівок по типу невралгій;
нерідко невротичні розлади у вигляді астенодепресивного або депресивно-іпохондричного синдромів;
явища шлункової та кишкової диспепсії, дискінезії жовчного міхура та кишки,
розлади менструального циклу, метрорагії, предменструальний синдром, альгодисменорея.

Лікування

Оскільки вегетосудинна дистонія не є самостійним захворюванням, протоколів його лікування, заснованого на принципах доказової медицини, не існує. Терапія проводиться ситуативно в залежності від основного захворювання.