Вейсбрем Павло Карлович
Вейсбрем Павло Карлович (1899, Ростов-на-Дону — 5 серпня, 1963, Ленінград) — російський совєцький театральний режисер. Ранні роки у РостовіПоходив з родини провінційного банкіра. Родина не мала стосунку до мистецтва. Павло Вейсбрем народився у Ростові, де закінчив гімназію імені Н. П. Степанова[1]. Ще у роки навчання у гімназії багато читав і захоплювався п'єсою Зінаїди Гіппіус «Зелене кільце». Поціновувачі літератури у гімназії разом із юнаком Вейсбремом заснували гурток з тою ж назвою, де обговорювали новини літератури і театра[1]. Гімназисти гуртка брали участь у самодіяльних концертах і читали вірші в міській бібліотеці. Актив гуртка не розпався, а перетворився на театральну групу, котра узяла собі найменування «Театральна майстерня» (рос. «Театральная мастерская»). У січні 1918 р. відбулася прем'єра, вистава «Незнакомка» за твором поета Олександра Блока. Художнім керівником нового театра став молодий Павло Вейсбрем[1]. Еміграція до ФранціїПавло Вейсбрем походив із багатої родині і під тиском батьків покинув Ростов через загрозу життю від більшовиків, емігрував 1919 року у Францію. Навчався у Сорбоні. Не поривав із театром і під час еміграції. Відмо, що 1921 році поставив як режисер виставу «Театр жахів» на сцені так званого «Мандрівного театра на столах». Головним мімом у виставі був Валентин Парнах (1891—1951), сам хореограф, танцівник, перекладач і поет-емігрант. 1925 року Павло Вейсбрем насмілився покинути батьків у Парижі і повернувся до більшовицької Росії, у Ленінград. Портрет і здібностіПавло Вейсбрем, за спогадами Олександра Белінського, не мав нічого театрального у зовнішньому вигляді. Він був невеличкий на зріст, мав погану дикцію, нехтував елегантністю в одязі, не вирізнявся перебільшенням власної значимості і помпою у поведінці[2]. При цьому відрізнявся режисерськими здібностями і творчими знахідками. Його вважали сценічним магом, чаклуном. Явищами у театральному мистецтві були вистави-казки, серед котрих — «Кіт у чоботях», «Синя птиця», «Два клени», як і звертання до драм Шекспіра («Ромео і Джульєта»), Мольєра («Тартюф»), Кальдерона («Схований кабальєро»), Карло Гоцці[2] тощо. Покарання Павла ВейсбремаПокарання митця почалося з днів його повернення у більшовицьку Росію. Він був арештований і запроторений у тюрму, спочатку у Ленінграді, потім у Москві[3]. Почались допити, хто такий і чому повернувся із Франції. По звільненню його утримували під підозрою десятиліттями. Він багато і наполегливо працював у різних театрах. Аде керівництво театрів знало про підозри. Ім'я Павла Вейсбрема набуло популярності, але це ім'я десятиліттями старанно викреслювали із усіх списків на будь-які радянські нагороди чи звання[3]. Він так і не отримав якихось звань до кінця життя. Власна родина і архів митцяБув одружений, дружина — актриса Великого драматичного театру Призван-Соколова Марія Олександрівна. Вона і зберегла архів театрального діяча, котрий вдалося передати у Театральний музей. СмертьПомер у Ленінграді у серпні 1963 року. Галерея
Див. також
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
