Велика Східноазійська конференція
Учасники Великої Східноазійської конференції зліва направо: Ба Мо, Чжан Цзінхуей, Ван Цзінвей, Хідекі Тодзьо, Ван Вайтайакон, Хосе П. Лаурель[en] і Субхаш Чандра Бос Субхаш Чандра Бос виступає з промовою Велика Східноазійська конференція (Конференція Великої Східної Азії, Токійська конференція; (яп. 大東亞會議, Dai Tōa Kaigi), сучасними ієрогліфами - яп. 大東亜会議) - саміт, що проходив у Токіо з 5 по 6 листопада 1943 року. У конференції взяли участь представники семи держав-членів Великої Східноазійської сфери взаємного процвітання на чолі з Японською імперією. Головним завданням конференції, організатором якої виступила Японія, було підкреслення ролі Японії як «визволителя» Азії від західного колоніалізму і лідера серед країн Східної Азії[1]. На сьогоднішній день більшість науковців визнає, що конференція стала фіктивним заходом, оскільки підсумки конференції ніяк не впливали на долю держав, представники яких були запрошені до Токіо[2][3][4][5]: всі вони знаходилися в залежності від Японії або були окуповані Збройними силами Японії, і лише два з них - Маньчжурська держава і Таїланд - мали дипломатичне визнання з боку хоча б декількох держав за винятком країн Осі і їх союзників (зокрема, Маньчжурію визнала Сальвадор і Домініканська республіка, а Таїланд, більше того, входив до складу Ліги Націй) Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia