Велика жупа Білогора
Велика жупа Білогора (хорв. Velika župa Bilogora) — адміністративно-територіальна одиниця Незалежної Держави Хорватії (НДХ), що існувала з 11 серпня 1941[1] до 8 травня 1945 року на території Хорватії. Адміністративним центром був Б'єловар. Складалася з трьох самоврядних міст, 6 (з 20 грудня 1941 — 7) районів і 52 громад (муніципалітетів). Назва походить від нагір'я Білогора. Поділялася на котари (райони), які також називалися «котарські області» (хорв. kotarske oblasti) і збігалися в назві з їхніми адміністративними центрами. Спочатку велика жупа Білогора складалася із шістьох котарських областей, а з приєднанням 20 грудня 1941 року району Грубишно-Полє мала такий склад[1]: Крім того, в окремі адміністративні одиниці було виділено міста Б'єловар, Копривницю і Крижевці. Цивільною адміністрацією у великій жупі керував великий жупан (довірена центральної влади), якого призначав поглавник (вождь) Анте Павелич. Цю посаду спочатку обіймав Іван Старчевич (хорв. Ivan Starčević), потім — Іван Сімеон (хорв. Ivan Simeon), а останнім великим жупаном Білогори був Йосип Баришич (хорв. Josip Barišić). Основними галузями господарства великої жупи були скотарство і птахівництво. У Б'єловарі у 1941—1943 рр. виходив політично-просвітницький тижневик «Білогора», який особливу увагу зосереджував на поточних подіях у політичному, економічному та культурному житті хорватського суспільства, передовсім на теренах великої жупи Білогора.[2] Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia