Великий ракетний корабель

Великий ракетний корабель (скорочено ВРК) — підклас ракетних кораблів у радянській військово-морській класифікації. Займає проміжне положення між ракетним крейсером і малим ракетним кораблем. В країнах НАТО радянські БРК класифікувалися як фрегати.

Історія

Радянська військово-морська класифікація передбачала наступну лінійку ударних ракетних кораблів : ракетний крейсер — великий ракетний корабель — малий ракетний корабель — ракетний катер. Проте морська практика внесла в цю класифікацію деякі зміни. Підклас великих ракетних кораблів не став самостійною класифікаційної одиницею. До цього підкласу зазвичай відносили артилерійські есмінці і великі протичовнові кораблі, які у результаті модернізації отримували на озброєння протикорабельні ракети. Єдиним типом кораблів цього підкласу, який спочатку проектувався як ударний ракетний корабель, був корабель проекту 57-біс. З появою на початку 1980-х років у ВМФ СРСР есмінців проекту 956 підклас ВРК втратив свою актуальність, та його місце в лінійці ударних ракетних кораблів між ракетними крейсерами і малими ракетними кораблями зайняли есмінці 1-го рангу. Останній підклас також не отримав розвитку, так як крім есмінців проекту 956 до цього підкласу можна віднести єдиний корабель проекту 1155.1, який формально класифікують як ВПК^[1].

На даний час (травень 2015 року) кораблі даного підкласу в ВМФ Росії відсутні.

Представники

Ескадренні міноносці проекту 56, модернізовані за проектами 56-ЕМ, 56-ГО, 56-У (з 19 травня 1966 року);
Великі ракетні кораблі проекту 57-біс;
Великі протичовнові кораблі проекту 61, модернізовані за проектом 61-МП (з 28 червня 1977 року по 1 жовтня 1980 року);