Велоінфраструктура України

Велоінфраструктура — сукупність засобів, елементів вуличної мережі, споруд та малих архітектурних форм, що призначені для користувачів велосипедів та за допомогою яких забезпечується функціонування велосипедного транспорту.

Історія розвитку

З кінця XIX століття, з часу зародження велоруху в Україні, що збігається з часом винайдення велосипеда, велосипедисти рухалися дорогами загального призначення. Перший велосипед з'явився у Львові в 1867 році, а в Києві в 1869 році. В той час автомобільний рух був неінтенсивним, тому потреби в окремих доріжках для велосипедистів не було. На Галичині на початку ХХ сторіччя на один автомобіль припадало 50 велосипедів.

З середини до кінця ХХ сторіччя у великих містах України велорух був не дуже активним, оскільки все більшої популярності набували автомобілі. В той же час, в невеликих містах велорух зберігав свої позиції, оскільки долати невеликі відстані найзручніше саме велосипедом, в той час як автомобіль був доступний далеко не всім мешканцям цих міст. З середини 2000-них користування велосипедом у великих містах знову почало набувати популярності. Впродовж 2010-их років міста України розпочали розбудову велосипедної інфраструктури.

В багатьох містах з'явились спеціальні органи чи посадовці, які відповідають за розвиток велоінфраструктури в місті. Київ^[1], Львів, Хмельницький, Луцьк^[2], Вінниця, Тернопіль, Кременчук^[3], Черкаси мають радників міського голови з питань розвитку велоінфраструктури, в Полтаві в 2015 році створена Робоча група з питань велоінфраструктури^[4].

Лобіюють побудову велосипедної інфраструктури також громадські організації, такі як ГО «Київ — Велосипедне місто» [Архівовано 3 грудня 2017 у Wayback Machine.], ГО «Львівська асоціація велосипедистів», ГО «Асоціація велосипедистів Києва», ГО «Міські реформи» (Харків), ГО «СітіЛаб» (Полтава), Ukrainian Bike Family (Харків), ГО "Урбан-рух «Запоріжжя велосипедне», ГО «ВелоВектор» (Одеса), ГО «Вело-Франківськ», тощо.

Ряд міст має спеціальні концепції розвитку велоінфраструктури, зокрема такі документи має Львів (ухвалено в 2010-му), Івано-Франківськ (ухвалено в 2014-му), Одеса (ухвалено в 2015-му), Полтава (ухвалено в 2016-му), Київ (ухвалено у 2018 році) Харків, Кривий Ріг, Запоріжжя.

Станом на кінець 2017 року в Українських містах збудована значна кількість велосипедних доріжок, а саме: у Львові — більше 100 км, у Вінниці — 39 км, у Києві — 58 км (за даними громадської організації «Київ — Велосипедне місто» [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.]), у Харкові — 8 км, у Івано-Франківську — 7 км, в Одесі — 6 км.^[5]

Типи велоінфраструктури

До велосипедної інфраструктури можна віднести такі категорії:

1) Ділянки для пересування велосипедом:

доріжки для велосипедистів;
суміжні пішохідна та велосипедна доріжки;
доріжки для пішоходів і велосипедистів;
велосмуги;
контрсмуги.
виділені смуги для громадського транспорту з суміжним велосипедним рухом.

2) Елементи проектування вулиць:

пониження бордюрів;
пандуси та рампи;
підвищені переїзди та перехрестя;
підйомники та ліфти.

3) Засоби організації дорожнього руху:

дорожні знаки;
світлофори;
дорожня розмітка;
напрямні пристрої.

4) Малі архітектурні форми:

велопарковки;
велоопори;
стійки з сервісним інструментом.

5) Об'єкти сервісу:

пункти зберігання велосипедів;
станції технічного обслуговування;
пункти велосипедного прокату;
веломийки.

6) Споруди для занять спортом та активного відпочинку:

байк-парки;
скейт-парки;
велотреки.

7) Засоби для транспортування велосипедів в громадському транспорті:

веловагони;
кріплення для велосипедів у салоні громадського транспорту;
кріплення для велосипедів на корпусі громадського транспорту.

8) Інженерні споруди:

мости;
тунелі;
розв'язки;
підпірні стінки.

9) Навігація:

вказівники маршрутів;
інформаційні стенди.

10) Елементи благоустрою:

освітлення велошляхів;
смітники для велосипедистів;
місця для відпочинку велосипедистів;
озеленення вздовж велодоріжок.

Дорожні знаки

Для регулювання руху велосипедистів, крім дорожніх знаків, що стосуються всіх учасників руху, існують дорожні знаки, що стосуються саме велосипедистів:

Зображення	Номер та назва знаку за ДСТУ 4100-2014	Категорія
	1.34. Виїзд велосипедистів	Попереджувальні знаки
	3.8. Рух на велосипедах заборонено	Заборонні знаки
	4.12. Доріжка для велосипедистів	Наказові знаки
	4.14. Доріжка для пішоходів і велосипедистів	Наказові знаки
	4.22. Суміжні пішохідна та велосипедна доріжки	Наказові знаки
	7.5.7. Вид транспортного засобу (велосипед)	Додаткові знаки

Крім цього, дорожні знаки, що стосуються велосипедистів були запроваджені в 2017 році на місцевому рівні у Львові. Йдеться про інформаційні таблички, що позначають напрям руху велодоріжкою.^[6]

Дорожня розмітка

В Україні для ознакування велодоріжок та велосмуг використовують таку дорожню розмітку:

Зображення	Номер за ДСТУ 2587:2010	Призначення
	1.1	Позначення смуг руху, розділення транспортних потоків. Позначення меж покриття, місць для стоянки ДТЗ, майданчиків для паркування, краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах II—IV категорій згідно з ДБН В.2.3-4
	1.5	Позначення смуг руху, розділення транспортних потоків
	1.15	Позначення місць, де проїзну частину перетинає доріжка для велосипедистів
	1.18	Позначення напрямків руху по смугах
	1.29	Позначення доріжки для велосипедистів