Вентиль (електротехніка)

Вентиль в електротехніці — це загальна назва для пристроїв, опір яких залежить від напрямку струму, що протікає через них (або полярності прикладеної до нього напруги)^[1][2]. Можна уявити вентиль як ключ, який замикається при одній полярності напруги, що прикладена до нього, і розмикається при іншій. У ідеального вентиля провідність при одному напрямку струму нескінченна, в іншому напрямку дорівнює нулю. В реальності опір приладів, що використовуються як вентилі, може бути не тільки скінченним, але і може залежати від величини напруги на них і струму, що проходить через них.^[3]

Вентилі можуть бути керованими та некерованими. Керований вентиль відрізняється тим, що відкриттям/закриттям його управляє не тільки прикладена до основних виходів напруга, але і сигнал, що подається на додатковий керуючий вхід. Прикладом некерованого вентиля є випрямний діод, а керованого — тиристор.^[4]

За принципом дії вентилі можна розділити на електронні та іонні (газотрони^[ru], ігнітрони, електролітичні). Електронні у свою чергу бувають вакуумними та напівпровідниковими.

• Вентиль электрический // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.