Венцель Роберт фон Ґалленберґ

Венцель Роберт фон Ґалленберґ
Венцель Роберт фон Ґалленберґ
Wenzel Robert von Gallenberg
Народився	28 грудня 1783; Відень, Габсбурзька монархія
Помер	13 березня 1839[…] ; Рим, Італія
Громадянство	Австрія
Діяльність	композитор
Жанр	класична музика
Батько	Johann Joseph Sigismund, Graf von Gallenbergd
Мати	Maria, Gräfin von Sporckd
У шлюбі з	Джульєтта Гвіччарді
Діти	Marie Julie, Gräfin von Gallenbergd, Maria Julia von Gallenbergd і Hugo von Gallenbergd
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Граф Венцель Роберт фон Ґалленберґ (нім. Wenzel Robert von Gallenberg; 28 грудня 1783 — 13 березня 1839) — австрійський композитор.

Біографія

Походив із аристократичної сім'ї, проте, вирішив займатися музикою професійно. Навчався у Йоганна Георга Альбрехтсбергера. У 1803 році одружився з Джульєттою Гвіччарді (якою був захоплений Людвіг ван Бетовен та присвятив їй сонату для фортепіано № 14, так звану «Місячну») і поїхав разом з нею в Італію^[6]. У 1805 році підготував у Неаполі музичне свято на честь майбутнього короля Жозефа Бонапарта, після його коронації в 1806 році був призначений капельмейстером і придворним композитором. На цій посаді ввів у неаполітанську оперну і особливо балетну (на яку в Неаполі зверталося велику увагу) музику традиції віденської композиторської школи.

Ґалленберґ був помічений і підтриманий одним з найвідоміших імпресаріо Італії, Доменіко Барбайя, який, бувши призначений в 1821 році керівником Віденської придворної трупи, запросив Ґалленберґа на посаду свого заступника. На цій посаді Ґалленберґ працював в 1822—1823 рр., а в 1828 — зайняв місце Барбайї на чолі Віденської опери (проте через два роки був змушений був піти у відставку через поганий фінансовий стан театру). У 1830—38 роках жив і працював в Італії і у Франції, писав переважно балети, в 1836—38 роках був директором театру в Неаполі.

Твори

Ґалленберґ є автором близько 50 балетів, серед яких:

1810 — «Вільгельм Телль»
1811 — «Самсон»
1813 — «Арсіноя і Телемак»
1815 — «Гамлет»
1817 — «Синя борода» в постановці Армана Вестріса (театр «Сан-Карло», Неаполь)^[7]
1820 — «Альфред Великий» (нім. Alfred der Grosse)
1821 — «Жанна д’Арк»

Йому також належать оркестрові увертюри, п'єси для арфи, безліч творів для фортеп'яно, 12 німецьких пісень. Варіації на його теми писали, зокрема, Карл Черні та Антон Діабеллі.