Вербицький Лазар Якович
Лазар Якович Вербицький (* 28 травня 1905 — † 3 липня 1941) — радянський український художник-графік. ЖиттєписНародився 28 липня 1905 року в Кривий Ріг Катеринославської губернії. У 1929 році закінчив Харківський державний художній інститут — вчителями були С. М. Прохоров і М. С. Федоров. У 1930–1934 роках керував художнім відділом центральної газети «Вести» в Харківi. У 1934 року за службі перевели в Київ, і сім'я переїхала до столиці України, де до початку війни співпрацював з видавництвами «Держлітвидав», «Мистецтво», «Молодий більшовик». Співпрацював з Володимиром Сосюрою, Олександром Довженком, Максимом Рильським, І. Д. Шевченко. Сім'яУ 1930 році народився син, майбутній радянський український композитор Леонід Вербицький. Другий син Віталій народився в 1940 році. Дружина, Вербицька Олена Юріївна.[1] Під час війни була евакуйована з двома дітьми в Чкалов (Оренбург). З перших днів війни пішов добровольцем на фронт. Воював в 226-ї стрілецької дивізії, мав військове звання технік-інтендант 2 рангу. У 1942 році загинув в бою на фронті під час Другої Світової війни. Похований у братській могилі[2] в c. Коротояк, Острозький район, Воронезька область. Пам'ятьВ 1965 році в Київі на будинку № 6 пл. Калініна, нині Майдан Незалежності, було встановлено меморіальну дошку.[3] Художники, які загинули в боротьбі Ще одна меморіальна дошка встановлена в вестибюлі київського Будинку художника.[4] Посилання
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia