Верроський повіт

Верроський повіт
Герб повіту
Губернія	Ліфляндська
Центр	Верро
Створений	1783
Скасований	1920
Площа	3744,2 верст²
Населення	97 185 осіб (1897)

Верроський повіт (ест. Võru kreis, нім. Kreis Werro, рос. Верроский уезд) — адміністративна одиниця Ліфляндської губернії Російської імперії, згодом Естонії, що існувала у 1783—1920 роках. Повітове місто — Верро.

1745 року в складі Ризької губернії було створено Дерптський повіт. 1783 року він увійшов до складу Ризького намісництва. Того ж року російська імператриця Катерина II відокремила південні та південно-східні терени в окремий повіт. Його центром мало стати державне володіння Вана-Койола. 1784 року вона дала ризькому генерал-губернаторові Йоганну фон Броуну дозвіл викупити володіння та заснувати там нове місто. 21 серпня того ж року Броун підписав указ про заснування міста Верро, яке стало повітовим центром. 1796 року, після поділу Ризького намісництва, Верроський повіт увійшов до складу Ліфляндської губернії. 1920 року територія повіту увійшла до складу незалежної Естонії.

За Всеросійським переписом населення 1897 року, у Перновському повіті проживали 97 185 осіб, у повітовому Верро — 4152 особи^[1]. Національний склад повіту на 1897 рік^[2]:

• естонці — 90 060;
• латиші — 3371;
• німці — 1969;
• росіяни — 1356;
• євреї — 320.

На 1913 рік у повіті було 47 волостей^[3]:

• Верро / Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
• Справочная книга по судебно-мировым округам Лифляндской, Курляндской и Эстляндской губерний. Рига, 1899.
• Hupel, August Wilhelm (1782). Topographische Nachrichten von Lief- und Ehstland. Dritter und lelzter Band. Riga: zu finden bey Johann Friedrich Hartknoch. с. 525—580.
• Bienenstamm, H. von (1826). Geographischer Abriß der drei deutschen Ostsee-Provinzen Rußlands, oder der Gouvernemens Ehst-, Liv- und Kurland. Riga: Deubner. с. lk. 95–117.
• Bornhaupt, Christian (1855). Entwurf einer geographisch-statistisch-historischen Beschreibung Liv-, Ehst- und Kurlands, nebst einer Wandkarte. Riga: W.F. Häcker. с. 101.