Верстат-гойдалка    Верста́т-гойдалка — у нафтовидобуванні — індивідуальний механічний привод нафтового штангового свердловинного насоса. Історія«Класичний» верстат-гойдалку (індивідуальний балансовий механічний привод штангового насосу) створив у техаській компанії «Люфкін Індастрі» винахідник Вальтер Траут на початку 1920-х років. Американську насосну установку балансирного верстата-гойдалки зрівноваженого контрвантажами вперше на Прикарпатті застосували в 1924 р., що дозволило піднімати навіть парафінисту нафту з глибоких свердловин. Сьогодні 2/3 усіх видобувних нафтових свердловин у світі використовують штангові насоси і в переважній більшості приводом в них слугує «класичний» або модернізований верстат-гойдалка. З цієї причини зображення верстата-гойдалки стало поруч з нафтовою буровою вежею загальновизнаним символом нафтовидобування, увійшло в численні логотипи й чітко асоціюється з нафтовими компаніями. ОписВерстат-качалка — аґреґат для приведення в дію глибинного насоса при механізованій експлуатації нафтових свердловин. Зворотно-поступальний рух плунжера глибинного насоса передається через штанги і шток (рис.). Верстат-качалка встановлюється на фундаменті над гирлом свердловини. У залежності від кількості свердловин, що одночасно обслуговуються, верстат-качалки, бувають індивідуальні, спарені і групові. На практиці частіше за все застосовуються індивідуальні станки-качалки. У залежності від характеру передачі руху до штока індивідуальні Верстат-качалки бувають балансирного і безбалансирного типу. Найбільш поширені балансирні індивідуальні верстат-качалки. Верстат-качалка встановлюється на спеціально підготовленому фундаменті (зазвичай бетонному), на якому встановлюються: платформа, стійка, станція керування. Після первинного монтажу на стійку встановлюють балансир, який врівноважують так званою головкою балансиру. До неї ж кріпиться канатна підвіска (остання поєднує балансир з полірованим сальниковим штоком). На платформу встановлюються редуктор та електродвигун. Іноді електродвигун розташований під платформою. Останній варіант має підвищену небезпеку, тому трапляється рідко. Електродвигун з'єднується з маслонаповненим знижувальним редуктором через клиноременеву передачу. Редуктор, у свою чергу, з'єднується з балансиром через кривошипно-шатунний механізм. Цей механізм перетворює обертальний рух вала редуктора у зворотно-поступальний рух балансиру. Станція управління є шафою, в якій розташована електроапаратура. Поблизу станції управління (або прямо на ній) виведено ручне гальмо верстата-гойдалки. На самій станції керування розташований ключ (для замикання електромережі) та амперметр. Останній — дуже важливий елемент, особливо у роботі оператора видобутку нафти та газу. Нульова позначка у амперметра поставлена в середину шкали, а стрілка-покажчик рухається то негативну, то позитивну область. Саме за відхиленням вліво-вправо оператор визначає навантаження на верстат - відхилення в обидві сторони повинні бути приблизно рівними. Якщо ж умова рівності не виконується, значить верстат працює вхолосту. Урівноважування верстатів-качалокУрівноважування верстатів-качалок (рос.станков-качалок уравновешивание; англ. counterbalancing of pumping units; нім. Auswuchten n der Bohrschwengel f) — зрівнювання навантажень на головку балансира верстата-качалки відповідно при ходах штанг вверх і вниз за умови, щоб робота, яка виконується двигуном протягом одного подвійного ходу (при ході штанг вверх і вниз) була постійною. Здійснюється шляхом розміщення додаткових вантажів (противаг) на балансир (балансирне В.-г.у.), на корби (роторне або корбове В.-г.у.) або на балансир і кривошип (комбіноване В.-г.у.). Внаслідок значної ваги противаг, процедура урівноважування вимагає затрат часу і зусиль, проте існують методи автоматизованого урівноважування верстатів-качалок, які зменшують необхідну кількість потрібних ітерацій. Література Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верстат-гойдалка
Інтернет-ресурсиВікісховище має мультимедійні дані за темою: Nodding donkey
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
