Верхньодонський округ

Верхньодонський, Верхньодінський (Верхньо-Донський) округ — адміністративна одиниця області Війська Донського Російської імперії; окружне управління було у станиці Вешенській.

До початку XX сторіччя область Війська Донського складалася з 9 округів: 1-го Донського, 2-го Донського, Донецького, Усть-Медведицького, Хоперського, Черкаського, Ростовського, Сальського та Таганрізького.

Верхньо-Донський округ рішенням Великого Кола Війська Донського планувалося створити ще наприкінці 1917 року (первісна назва передбачалася — Третій Донський округ).

У 1918 році з частин Усть-Медведицького, Донецького й Хоперського округів було утворено Верхньо-Донський округ^[1].

Першим отаманом Верхньо-Донського округу став Захар Якимович Алфьоров (1874—1957), козак станиці Еланської, генерал-майор (1918)^[2].

Тут відбулися найзапекліша боротьба на Дону часів Російської громадянської війни: Мигулинське повстання (1918) й Вешенське повстання (Верхньодінське постання, 1919)^[3].

На 1918 рік до складу округу входили:

• Боковський юрт (Боковська станиця),
• Букановський юрт (Букановська станиця),
• Вешенський юрт (Вешенська станиця — окружний центр), Куликовський, Підйомський, Затонський, Чигонацький
• Єланський юрт (Еланська станиця),
• Казанський юрт (Казанська станиця),
• Каргинський юрт (Каргинська станиця),
• Краснокутський юрт (Краснокутська станиця), Артемов, Бакланів,
• Мешковский юрт (Мешковська станиця),
• Мигулинський юрт (Мигулинська станиця),
• Слащевський юрт (Слащевська станиця),
• Федосієвський юрт (Федосієвська станиця),
• Шумилинський юрт (Шумилинська станиця).

• Адміністративний поділ області Війська Донського в 1918 році

• Вейнберг Л. Донского Войска Область // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XI (1893): Домиции — Евреинова. (рос. дореф.),
• Кудінов П. Н. Верхньо-Донське повстання 1919 року (Історичний нарис) // журнал «Вільне козацтво» — № 77-85.Кудинов П. Н. Верхне-Донское восстание 1919 года (Исторический очерк) // журнал «Вольное казачество» — № 77−85.