Верхня Хортиця

	Верхня Хортиця; Запоріжжя
	Верхня Хортиця; Запорізька гімназія № 81 — колишній вчительський інститут менонітів
Загальна інформація
	47°51′41.47″ пн. ш. 35°0′41.85″ сх. д. / 47.8615194° пн. ш. 35.0116250° сх. д.
Країна	Україна
Адмінодиниця	Дніпровський район
Засновано	1790
Телефонний код	61
Головні вулиці	Істоміна, Зачинєва, Героїв 37-го батальйону, Лікарняна, Розенталь
Заклади освіти; та культури	Загально-освітня середня школа № 81
	Транспорт
Залізнична інфраструктура	Канцерівка
Автобус	45, 47, 49, 66, 75, 76, 92
Тролейбус	2, 8
Карта

Верхня Хортиця — історична місцевість у правобережному районі сучасного Запоріжжя, колишня німецька колонія. У 1969 році смт Верхня Хортиця^[1] приєднана до складу м. Запоріжжя^[2]. Межує з Осипенківським мікрорайоном і знаходиться над річкою Верхня Хортиця, або Вища (Верхня) Хортиця, що впадає у річище у районі Вирви.

Назва

Вища Хортиця — варіант української назви, схоже словотворення місцевим стилем, як сусідня Вищетарасівка, проте більш розповсюджена в місті назва — Верхня Хортиця^[3].

Про походження назви Хортиця історики сперечаються й понині. Одні фахівці вважають, що у назві захований іранський географічний термін хор — невелика річка, висохле русло, а інші гадають, що назва походить від Бога сонцю Хорсу, якому поклонялися слов'яни. Існує також версія, що назва походить від слова орта, яке означає що «знаходиться посередині», а Хортиця якраз знаходиться посеред Дніпра.

А ось назви саме Верхньої та Нижньої Хортиці, мабуть, дали річки, за твердження істориків. Навпроти острова Хортиця є три правобережні річки: Верхня, Середня та Нижня. І в одній із записок від 1594 року вказано: «три річки, всі звуться Хортиця, і назву це вони передали обом островам».Якщо вірити цій версії, то селище Верхня Хортиця отримало назву на честь однойменної річки.

Історія

Заснована як менонітська колонія у 1790 році за наказом Григорія Потьомкіна. На південь від менонітської колонії Хортиця вздовж річки Канцурівка існувала німецька колонія Розенталь, або Канцурівка, назва якої збереглася у назві залізничної станції^[4].

Раніше було адміністративним центром Хортицької волості Катеринославського повіту.

Станом на 1886 рік у Верхній Хортиці налічувалось 977 мешканців, 102 домогосподарств, молитовний будинок, 2 школи, арештантське подвір'я, 9 лавок, 2 машинні фабрики, ливарний завод, машинний завод, фарбовий завод, колісний завод, пивоварний завод, цегляний завод, готель. За 3 версти — лісова пристань, за 15 верст — цегельний завод^[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2046 осіб (1053 чоловічої статі та 993 — жіночої), з яких 663 — православної віри, 1134 — протестантської^[6].

На початку XX століття тут створена перша в Україні і у Російській імперії спілка захисників природи.

Незважаючи на свою назву, селище це розташоване зовсім не на острові Хортиця, а не правому березі річки Дніпро у однойменній річки. Саме Верхня Хортиця стала першим населеним пунктом німців-менонітів в Придніпровських степах, а потім впродовж півтора століття вважалося центром їх суспільного життя. Саме німецькі колонії адже були зовсім невеликими — по парі сотень людей, як тільки ця цифри збільшувалася, частина людей йшла і засновувала нове поселення де-небудь поблизу. А тому Верхня Хортиця з її майже тисячею чоловік населення виглядала практично мегаполісом. Тут були дві школи, дев'ять магазинів, сталеливарний завод, машинний завод, фарбувальна фабрика, колісний завод, гончарна майстерня, готель і навіть в'язниця. Тут же організували і педагогічний інститут, у якому готували вчителів для німецьких шкіл регіону. Більшість збережених до наших днів німецьких «пам'яток» розташовані досить скупчено, у центрі селища, яке, до речі, в 1970-х роках увійшло до складу Запоріжжя^[7].