Веслувальний канал (Тернопіль)
Веслувальний канал у Тернополі розташований біля мікрорайону «Пронятин» у західній частині Тернопільського ставу в місці впадіння річки Серету. ![]() ![]() ![]() Є тренувальною базою тернопільських веслувальників. Розміри — 1440 метрів довжини і 120 метрів ширини.[1] ВідомостіСпорудження веслувального каналу розпочали в 1989 році. До 1992 стан готовності був 90 %. Він мав стати ареною для проведення міжнародних регат та змагань всесоюзного і республіканського рівня. Були побудовані трибуни, стояла підстанція, освітленням, лінія електропередач, бордюри, асфальтована дорога, всі земляні роботи. Канал на той час був завдовжки тисячу метрів, шириною — 60. Але його так і не здали в експлуатацію.[1] «Водна арена Тернопіль»Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації Степана Барни від 10 липня 2015 року скасовано розпорядження голови ТОДА Валентина Хоптяна від 18 листопада 2013 № 559-од «Про передачу в оренду земельної ділянки державної власності комунальному підприємству Тернопільської міської ради „Масив“ на території Білецької сільської ради Тернопільського району»[2] і на базі веслувального каналу планують створити Центр водних видів спорту.[1] Також крім веслувального каналу, заплановано побудувати футбольні та легкоатлетичні поля, сектори для стрибунів та метальників.[1] Підготовлена проектно-кошторисна документація обласного спортивного центру «Водна арена Тернопіль» і перший етап робіт планують розпочати вже 2017 року. Вартість першого етапу робіт сягає 17 млн гривень, частину коштів виділять із міського бюджету (7 млн[3]), решту профінансує державний фонд регіонального розвитку. Друга черга проекту запланована на 2018 рік.[4] Загальна вартість проекту «Водної арени» — понад 35 млн грн.[5] Капсулу під будівництво «Водної арени Тернопіль» заклали 21 липня 2017 року голова Тернопільської ОДА Степан Барна, міський голова Тернополя Сергій Надал за участю прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана[6]. Міська школа водних видів спорту перебуватиме на балансі міста.[3] Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia