Вестник Одесского фотографического общества
Вестник Одесского фотографического общества (укр. Вісник Одеського фотографічного товариства) — науково-популярний і художній журнал, присвячений висвітленню діяльності Одеського фотографічного товариства, розробці питань та огляду новин фотографічної справи, а також популяризації мистецтва фотографії. Історія Журнал виходив з періодичністю 2-6 разів на рік, перший номер був за липень 1912 року, останній — березень-травень 1914 року. Передплата на номери 1914 складала 1 рубль за рік з пересилкою. Засновником і головним редактором видання був Григорій Сергійович Михайлов-Мучкін, голова Одеського фотографічного товариства.[1] У 1913 році у зв'язку із складністю суміщення обов'язків головного редактора та голови ОФТ, засновник журналу зосередився на виконанні обов'язків голови товариства. № 1 і № 2 за 1913 видавав відповідальний редактор Микола Михайлович Волков, заступник голови ОФТ. З № 3 до виконання обов'язків головного редактора повернувся Г. С. Михайлов-Мучкін.[2] У 1915—1916 роках журнал виходив 6 разів на рік під назвою «Русский фотографический вестник» (всього вийшло 9 номерів). Цілі і задачі видання   У вступній статті, яка вийшла у першому номері Вісника, головний редактор, голова ОФТ Г. С. Михайлов-Мучкін окреслив цілі і характер журналу: перш за все, відображати життя Одеського фотографічного товариства, сприяти популяризації мистецтва фотографії, ведення літопису успіхів фотографічної справи і водночас бути вельми різнобічним і корисним виданням для фотографів, розміщуючи настанови для практичних занять фотографічною справою. З цією метою в журналі розміщувались оригінальні і перекладні статті і витяги з фотографічних журналів, огляди фотографічної літератури, біографії і некрологи видатних діячів у галузі фотографії, відомості про життя фотографічних товариств, відділів та гуртків, відомості про поточні новини у галузі промисловості і техніки, а також необхідні для фотографів рецепти і практичні роз'яснення. У журналі було заплановано наступні розділи:
Зміст видання  Перший номер Вісника майже повністю був присвячений святкуванню 20-річчя Одеського фотографічного товариства та підведенню підсумків його діяльності за 20 років. Кожен номер журналу містив 2-3 ілюстрації, які мали високу якість друку, а також їх критичний розбір художнім редактором видання. 1913 року були започатковані фотографічні конкурси для передплатників.[2] Крім висвітлення діяльності Одеського фотографічного товариства, журнал публікував багато цікавих для фотографів статей, серед яких «Фотографія на війні в 1904—1905 роках»[3], в якій автор ділився своїм досвідом роботи фотографа на Російсько-Японській війні. У статті «Художній портрет у світопису» автор рекомендує фотографам-аматорам, які вчаться знімати художні портрети, вчитися не у професійних фотографів з ательє, а за картинами художників-портретистів і знайомитися з їх прийомами при писанні портретів.[4] Окремої уваги заслуговує полеміка навколо пікторіалізму між художником, членом Товариства південноросійських художників Петром Нілусом, який опублікував у номері за 1913 рік статтю «Фотографія — не мистецтво, а його раб»[5], і фотографом, редактором журналу Миколою Волковим, який написав дві статті у відповідь: «На захист світлопису»[6] та «Відповідь на критику художника П. О. Нілуса»[7]. Журнал містив статті про кольорову фотографію, фотографування уночі,[2] дайджести новин і поради для фотографів, зокрема щодо посилення негативів сулемою, застосування жовтих фотофільтрів для друку світлин, рецепти проявителів тощо. У стаття «Декілька слів про композицію» автор ділився з молодими колегами своїм досвідом композиції у пейзажній фотографії.[8] Окрема велика стаття Г. С. Михайлова-Мучкіна була присвячена створенню спеціального навчального закладу для підготовки фотографів, ініціатором і засновником якого він був. У 1915—1916 роках журнал продовжив виходити під іншою назвою — «Русский фотографический вестник». Зміна назви була пов'язана із участю Російської імперії у Першій світовій війні, і перший номер відкривався пов'язаним з війною «патріотичним» закликом до народу. Видання продовжило дотримуватись програми, окресленої у «Віснику Одеського фотографічного товариства». В останніх номерах видання збільшилось число технічних статей з порадами фотографам. В останній рік видання журнал відзначив на своїх сторінках історично важливу подію — в Одесі відкрився перший в Російській імперії фотографічний навчальний заклад, директором якого був Г. С. Михайлов-Мучкін, голова Одеського фотографічного товариства.[2] Примітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
