Вибухово-мостовий детонатор

Вибухово-мостовий детонатор (ВМД також відомий як вибуховий дротяний детонатор) — це тип детонатора, який використовується для ініціювання реакції детонації у вибухових матеріалах, подібний до капсуль-детонатора, однак запускається за допомогою електричного струму. ВМД використовує інший фізичний механізм, споживаючи більше електроенергії, і спрацьовує набагато швидше, тому вибухає у набагато більш точний час після подачі електричного струму за допомогою методу вибухового дроту. Це призвело до його загального використання в ядерній зброї^[1].

Вибухово-мостовий детонатор був винайдений Луїсом Альваресом і Лоуренсом Джонстоном^[en] для бомб типу «Товстун» Манхеттенського проекту під час їхньої роботи в Національній лабораторії Лос-Аламоса. Детонатори ВМД в моделі Товстун 1773 використовували незвичайну, високонадійну систему детонатора з двома «рогами», прикріпленими до одного допоміжного заряду, який потім запускав кожну з 32 блоків вибухових лінз^[2][3].

ВМД були розроблені як засіб детонації кількох зарядів вибухівки одночасно, головним чином для використання в ядерній зброї на основі плутонію, в якій плутонієве ядро (так звана яма) стискається дуже швидко. Це досягається за допомогою звичайної вибухівки, рівномірно розміщеної навколо ями. Вибух повинен бути дуже симетричним, інакше плутоній буде викинутий у точках низького тиску. Отже, детонатори повинні спрацювати одночасно з великою точністю.

ВМД має дві основні частини: відрізок тонкого дроту, який контактує з вибуховою речовиною, і джерело електроенергії високої напруги, сильного струму та низького опору. Воно повинно надійно подавати швидкий стартовий імпульс. Коли дріт підключається до джерела, утворюється високий струм, який за кілька мікросекунд плавить і випаровує дріт. У результаті ударна і теплова хвилі ініціюють вибухову речовину^[1].

Гаджет Триніті  Набори детонаторів. ВМД є Y-подібним пристроєм з двома дротами, що проходять під кутами вздовж поверхні. Більші круглі предмети з двома дротами, що виходять перпендикулярно до поверхні, є діагностичним обладнанням. Зблизька

Це пояснює важкі кабелі, які видно на фотографіях Триніті "Gadget". Кабелі високої напруги потребують хорошої ізоляції, і повинні забезпечити великий струм з невеликим падінням напруги, щоб детонатор не досяг фазового переходу досить швидко.

Оскільки вибухові речовини зазвичай детонують зі швидкістю 7–8 кілометрів на секунду, або 7–8 метрів на мілісекунду, затримка в 1 мілісекунду в детонації з одного боку ядерної зброї до іншого буде довшою, ніж час, який знадобиться для детонації, щоб перетнути зброю. Точність часу та постійність детонатора (0,1 мікросекунди або менше) є приблизно достатнім часом для того, щоб детонація перемістилася не більше ніж на 1 міліметр, а для найбільш точних комерційних мостових детонаторів 0,025 мікросекунди та приблизно 0,2 мм зміни хвилі детонації. Це достатньо точно для застосувань з дуже вузьким допуском, таких як вибухові лінзи ядерної зброї.

• Елементи конструкції зброї ділення, розділ 4.1.6.2.2.6