Вилугувані чорноземи

Чорноземи вилужені — підтип чорноземних ґрунтів які мають карбонати лише в материнській породі. Такі ґрунти формуються за умови періодично промивного, або промивного водного режимів (підвищеного зволоження).

Опис

Чорноземи вилужені сформувалися під трав'янистою рослинністю на межі Полісся і Лісостепової зони України, також зустрічаються в підзонах звичайних і південних чорноземів на піщано-супіщаних материнських породах (борові тераси тощо).

Чорноземи вилужені мають глибокий гумусовий профіль (Н+Нр+Ph+Рк) грубизною 100-120 см без ознак перерозподілу колоїдів, добре оструктурені, з акумуляцією зольних елементів по генетичних горизонтах. Основними діагностичними ознаками є вилуженість карбонатів, слабке рівномірне освітлення нижньої частини Н горизонту без наявності борошнистої крем’янки (Sі0₂) і ущільнення перехідних горизонтів при ясно вираженій горіхувато-грудкуватій або призмовидній структурі. Форми виділення карбонатів кальцію у материнській породі — прожилки і псевдоміцелій, або взагалі відсутні. Для профілю цих ґрунтів характерні такі риси: темний колір до глибини 100—150 см, висока гумусованість 6-9 %, зерниста структура, однорідний механічний склад по генетичних горизонтах, насиченість увібраним кальцієм 29,6 мг-екв/100 г ґрунту, а ємність катіонного обміну становить близько 39,0 мг-екв/100 г ґрунту, нейтральна або слабокисла реакція ґрунтового розчину, відсутність будь яких ознак оглеєності не тільки в межах профілю, а й у верхній товщі материнських порід, висока біологічна активність.^[1]

Вони залягають у широких зниженнях, замкнутих западинах, там де є підвищене зволоження^[2]. Залягають чорноземи на водорозділах в умовах рівної поверхні при відсутності або незначному прояві поверхневого стоку. Материнська порода вилужених чорноземів — суглинковий (рідше глинистий), карбонатний, неоглеєний, незасолений лес або лесові породи.^[3]

Це достатньо родючі ґрунти, які сформувалися під впливом дернового (гумусо-акумулятивного) процесу ґрунтоутворення, придатні для вирощування більшості сільськогосподарських культур.^[4]

Джерела та література

↑ Почвы Украины и повышение их плодородия: в 2 т. / под общ. ред. Н. И. Полупана; Южное отделение ВАСХНИЛ, Укр. научно-исследовательский ин-т почвоведения и агрохимии им. А. Н. Соколовского. — Киев: Урожай, 1988.
↑ Ґрунтознавство: Навч. посіб./ М.Ф.Бережняк, Б.Є.Якубенко,. А.М.Чурілов, Р.В.Сендзюк. // За заг. ред. Якубенка Б. Є. — К. : Видавництво Ліра-К, 2017. — 612 с. ISBN 978-617-7507-96-2
↑ Ґрунтознавство: Підручник / Д. Г. Тихоненко, М. О. Горін, М. І. Лактіонов та ін.; за ред. Д. Г. Тихоненка. — К.: Вища освіта, 2005. — 703 с.
↑ Практикум з ґрунтознавства: навч. посібник /за ред. Д. Г. Тихоненка і В. В. Дегтярьова. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 448 с.