Винищувальні батальйони

Винищувальні батальйони (в народі — стрибки; від рос. истребительные батальоны) — воєнізовані формування, створені з місцевого українського (на початку також із польського) населення для захисту радянської влади та господарства й боротьби проти українського підпілля в регіонах.

Почали формувати навесні 1944 року; від 1947 року підпорядковані МДБ СРСР. 1948 р. реорганізовані в групи охорони правопорядку, ліквідовані 1954 р. Залучення до винищувальних батальйонів відбувалося, здебільшого, на добровільній основі, хоч були й випадки насильної мобілізації. Станом на 1946 рік кількість вояків у цих батальйонах становила 63 000 осіб. У боротьбі проти підпілля «стрибки» відзначилися низькою боєздатністю та поганою дисципліною.

Радянські документи свідчать про випадки, коли бійці винищувальних батальйонів переходили на сторону націоналістичного підпілля ОУН-УПА.^[1]

• Українська повстанська армія: Історія Нескорених / Протиповстанська боротьба (Роман Грицьків). — Львів : ЦДВР, 2007. — С. 299. — ISBN 978-966-8041-43-3.
• Коваль М. В. Винищувальні батальйони [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 509. — ISBN 966-00-0734-5.
• Михайлов О. О. Винищувальні батальйони [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 408. — ISBN 966-02-3354-X.