Виноградова Марія Іванівна

Виноградова Марія Іванівна
рос. Мари́я Ива́новна Виногра́дова
Народилася	4 червня 1910(1910-06-04)  Вічугський район, Івановська область, СРСР
Померла	28 жовтня 1990(1990-10-28) (80 років)  Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Нагороди

Марія Іванівна Виноградова (рос. Мари́я Ива́новна Виногра́дова; 22 травня (4 червня) 1910, с. Долматіха — 28 жовтня 1990, Москва) — одна з ініціаторок виноградовського руху (стахановського руху багатоверстатниць у текстильній промисловості).

Народилася в селі Долматіха Вічузького району Івановської області.

Ткалею стала в 14 років. У 1927 році на її фабриці почали встановлювати ткацькі верстати-автомати системи «нортроп». Освоювати нове обладнання довірили молодим ткалям, у тому числі Марії Виноградовій. Із 1935 року ткаля стала переходити на підвищене ущільнення.

Улітку 1935 року Марія Виноградова стала змінницею своєї однофамільниці Євдокії Виноградової, яка з травня 1935 року вже обслуговувала 70 верстатів. Це було рекордне ущільнення в СРСР, яке кілька місяців керівництвом фабрики не афішувалося для широкої публіки. Але після рекорду Стаханова (31 серпня 1935 року) та публікації в «Правді» від 6 вересня 1935 року статті «Радянські богатирі» (про трудові досягнення Стаханова і Дюканова), галузева газета «Легка індустрія» у номері за 12 вересня повідомила про перший всесоюзний рекорд обслуговування ткацьких верстатів, який був досягнутий на вичузькій фабриці імені Ногіна. Із цього моменту почався зоряний зліт ткаль Дусі і Марусі Виноградова.

Із жовтня 1935 року ткалі Виноградови обслуговували спочатку 100 верстатів, потім 144 верстатів, а з листопада 1935 по липень 1936 року — 216 верстатів.

У січні 1936 року Марії Виноградовій вручили перший орден Леніна. У тому ж році вона поступила в московську Промислову академію, де навчалася до 1941 року.

У 1938 році Виноградови на фабриці імені Ногіна встановили новий світовий рекорд (обслуговування 284 верстатів), який через кілька місяців був повторений і впродовж 18 років був нормою для інших ткаль: О. Подсобляєвої, Л. Большакової, Л. Марфіной (у три зміни).

Марія Іванівна Виноградова з 1938 року була депутатом Верховної Ради РРФСР 1-го скликання від Середської виборчої дільниці Івановської області (за її ініціативою, зокрема, місто Середа було перейменоване в Фурманов). Після війни Марія Виноградова кілька разів обиралася депутатом Московської міської ради.

Із 1939 року — член КПРС.

У 1941 році — технолог на Московській ткацькій фабриці імені М. В. Фрунзе. Під час війни — заступник керуючого конторою Текстильснаба.

Зовнішні зображення
	Ветерани стахановського руху

У 1948—1963 роках — заступниця директора московської фабрики імені Фрунзе (з 1992 року «Данилівська мануфактура»).

Із 1963 року до пенсії — заступник директора ЦНДІ луб'яних волокон.

Марія Виноградова померла у 1990 році в Москві, похована на Новодівочому кладовищі.

У 1937—1938 роках для каналу ім. Москви на Пермській судноверфі була побудована ціла серія буксирних колісних пароплавів, які були названі іменами стахановців. Один з восьми 150-сильних буксирів був названий ім'ям Марії Виноградової. У 1960-ті роки він був перейменований в «Маяк», потім в «Копріно».

• У 1971 році їй присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.
• Нагороджена 4 орденами Леніна (8.12.1935, 7.03.1960, 5.04.1971, 3.06.1985), орденом Жовтневої Революції (4.06.1980) та медалями.
• Почесна громадянка Вічуги (з 3 вересня 1975 року).

• вулиці Виноградових у Вічузі та Новосибірську.
• Мозаїчна стела «Ті, що йдуть попереду» в Вічузі.

• Виноградова М. И. Наш метод работы, Иваново, 1935.
• Первое всесоюзное совещание рабочих и работниц-стахановцев, 14—17 ноября 1935 г. Стенографический отчет, М., 1935.

• «Виноградова М. И. Рядом с легендой», Повесть/ Лит. запись Е. Н. Микулиной.-М.: 1981.
• Микулина Е. Н. «Лён и музы» (повесть о ткачихах Виноградовых). М, 1984.
• «Подвиг Виноградовых», стр. 42-57 (в книге: Горбунов С. В., Любичев Ю. С., «Вичуга: историко-краеведческий очерк», Ярославль, 1986).

• Бавовняний комбінат ім. В. П. Ногіна. Овіяні славою Виноградови та інші, М., 1936 [Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Софронов Н. «Дуся Виноградова», М., 1936 [Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Лешуков Т. Н. «Виноградовськими маршрутами», Ярославль, 1985 [Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine.]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.