Виноградівка (Арцизька міська громада)

село Виноградівка
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Болградський район
Тер. громада	Арцизька міська громада
Код КАТОТТГ	UA51060010020099401
Основні дані
Засноване	1929
Населення	2520
Площа	4,21 км²
Густота населення	785,27 осіб/км²
Поштовий індекс	68452
Телефонний код	+380 4845
Географічні дані
Географічні координати	45°49′30″ пн. ш. 29°22′46″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	52 м
Водойми	р. Дракуля
Місцева влада
Адреса ради	68452, Одеська обл., Болградський р-н, с. Виноградівка, вул. Миру, 114
Карта
	Виноградівка
	Виноградівка
Мапа
	Виноградівка у Вікісховищі

Виногра́дівка — село Арцизької міської громади в Болградському районі Одеської області в Україні.

Населення становить 2520 осіб.^[1]

Назва

Усі дослідники та історики одностайні в тому, що назва села Бургуджи в Бессарабії походить від однойменного села Бургуджії на прабатьківщині, в Болгарії.

Бургуджи — означає:

бурильщик, свердлувальник;
спеціаліст з виготовлення металевих свердел — буравчиків (по турецьки «бургун»).

Історія

Село Бургуджи засноване в 1830 р вихідцями з села Бургуджії [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.] (з 1882р. Горно Александрово) Слівенського округу Болгарії (84 сім'ї). Переселенці, рятуючись від багатовікового османського рабства, оселилися на казенних землях (на ділянках № 67 і № 68) на обох берегах річки Дракуля, яка в даний час ділить с. Виноградівка на дві частини з півночі на південь. З моменту заснування села населення займалося в основному тваринництвом і землеробством. У перші роки поселення жителі села займалися скотарством, переважно — вівчарством. Розведення овець давало колоністам молоко, бринзу, жир, м'ясо, вовну, шкуру. Селяни самі виготовляли собі одяг, взуття, лагодили яловичі шкури і шкури овець. На ручних ткацьких верстатах виготовляли сукно для верхнього одягу, а з конопель та льону — білу тканину. У селі також були свої ковалі, ливарники, бондарі, муляри, столяри, покрівельники та ін. майстри. Поступово тваринництво стало витіснятися землеробством, в основному хліборобством. Селяни села Бургуджи обробляли яру і озиму пшеницю, жито, ячмінь, просо, коноплі, льон. Колоністи ґрунтовно займалися також виноградарством, садівництвом і городництвом. Переселенцям колонії Бургуджи було виділено 7 466 десятин придатної землі. Це дозволяло мешканцям зберігати традиційний напрям господарства, не піддаючи його значної модернізації, і селянський спосіб життя своїх предків.

Історик А. Скальковський, який в 1848 році у своїй книзі писав «Бургуджи — це нова і хороша колонія, заснована румелійськими болгарами в 1830 р. Зусилля болгар колонії Бургуджи, їх виняткова працелюбність перетворюють це покинуте, спустошене місце в благодатний край».

Село поступово розвивалося і міцніло. У 1831 р. відбулося освячення дерев'яної каплиці в ім'я Св. Великомученика Георгія Побідоносця. У 1839 р. відбулося освячення Свято-Георгіївського молитовного будинку. У 1867 р. відбулося освячення нового кам'яного Свято-Георгіївського храму. Селяни в 1868 році почали збір пожертвувань на будівництво нової великої церкви. Таким чином,у с. Бургуджи був побудований храм, освячений на честь Святого Великомученика Георгія в 1878 році.

У 1958 році після низки реорганізацій був утворений колгосп ім. Леніна, який проіснував до 1992 року. Наприкінці 1992 року колгосп ім. Леніна реорганізований в КСП «Агрофірма ім. Леніна». У лютому 2000 року КСП «Агрофірма ім. Леніна» реорганізовано в СВК «Агрофірма Бургуджи». У лютому 2004 року СВК «Аф Бургуджи» було реорганізовано шляхом приєднання до ФГ «АФ Бургуджи» і стало ФГ «АФ Бургуджи» На даний момент ФГ «АФ Бургуджи» — найбільше господарство в Арцизькому районі. Основним напрямком діяльності ФГ «АФ Бургуджи» є рослинництво.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3607 осіб, з яких 1711 чоловіків та 1896 жінок.^[2]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3 230 осіб^[3].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Відсоток
болгарська	86,18 %
грецька	5,44 %
російська	4,33 %
українська	3,02 %
молдовська	0,42 %
вірменська	0,24 %
гагаузька	0,15 %
румунська	0,03 %

Герб і прапор

Щит розтятий і напівперетятий. У першому червоному полі срібні Святий Георгій Побідоносець з золотим німбом, що скаче на коні та пробиває списом змія. У другому зеленому полі - золотий сніп перев'язаний червоною стрічкою. У третьому срібному полі - червоне свердло — буравчик у стовп. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.

Символіка

Образ Святого Великомученика Георгія Побідоносця символізує Свято-Георгіївский сільський храм, що є символом віри та духовності. Сніп пшениці — символ благополуччя, достатку та родючості. Буравчик символізує фахівців з виготовлення металевих свердл, якими славилося село. Турецькою вони звалися «бургун», що нагадує стару назву села Бургуджії, звідки прибули болгарські переселенці.

Червоний колір символізує красу, мужність, боротьбу, зелений — родючість землі та процвітання сільського господарства, срібний — мудрість, чистоту та віру.