Височанський Павло Федорович
Павло́ Фе́дорович Височа́нський (нар.1892, Вікнине — пом. 1940) — український кооперативний діяч, історик української кооперації. ЖиттєписНародився 1892 р. у с. Вікнине сучасного Катеринопільського району, у збіднілій шляхетській родині, корені якої виводять від козацького полковника Семена Височана[1]. Закінчив із золотою медаллю Звенигородську комерційну школу (1912), Київський комерційний інститут (1918). Працював спершу на Полтавщині, згодом членом правління Дніпросоюзу (1919—1921 рр.) і Вукоопспілки (1922—1923 рр.); з 1927 керівник кредитного відділу Н.-Д. Кафедри Кооперації при Кооперативному Інституті в Києві. Після Лютневої революції 1917 р. перебував у Звенигородці. Друкував статті в газеті «Звенигородська зоря», видав брошури «Чи варто нам жаліти за царями?» (Звенигородка, 1917), ''Як жив український народ'' (Полтава, 1917). Репресований радянською владою у 1930 р. Після в'язниці Височанського вислали в Саратов, потім на мідні копальні Корсак-Пай Карагандинської області. Керував фінансовим відділом на гірничодобувному підприємстві в Караганді. Сліди його губляться на початку 1940-х років. Бібліографія
Джерела
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia